Минуло 24 роки незалежного життя України, а її тіло ще й досі не зрощене з власною головою – владою.

Бо тіло пошматовано на регіони, різні партії, конфесії ще й полито мертвою водою – підкупною валютою. Базарні боги замовляють товар, продажні збувають. Дійшла черга і до святих речей, дарованих самим Богом – причетності до національності. Тобто, якщо з волі божої я народився українцем, але сьогодні зречуся ним бути (тобто виправлю помилку самого Бога) то стану багатим, успішним, щасливим. Переконують нас «мудрі» політологи та філософи, а коли ще й рідної мови зречусь, то вже, напевне, живим у раю опинюсь…

Тобто «виправимо» іще одну «помилку» Божу, бо за святим письмом Бог засіяв різні мови, щоб люди на землі лад робили, а не дерлись у небо… але ж Сатана спокушає, дає великі гроші…

Та будьмо українцями і в назві, і у діях, і у змісті, то будемо ми чесним перед пращурами, своїми нащадками і перед Богом!

Вирішувати питання, чи вносити, чи не вносити графу національності в паспорт українця, українки, м’яко кажучи, смішно, а більше принизливо. Бо кожна нація – велич духу народу і його слави на рідній землі. Розмаїття націй, народів, племен, то сокровенний скарб всесвіту. Адже в природі повторень немає, а те що зникло насильно з волі людини, вже ніколи не з’явиться. Смерть духовна – найстрашніша втрата. Тож позбавлення національності відсікає минуле народу і позбавляє майбутнього.

Теги:
 

Медіа