Про зомбопритчі

Якраз той час, що в мережі ряснить притчею про «ТРИ ДЕРЕВА» і не лише.

Коротко розповім її зміст: 
На горі зросли троє могутніх дерев. Одне дерево, задивляючись на зорі, мріє, щоб у майбутньому з нього зробили скриню для дорогоцінностей. Друге дерево, задивляючись у воду, бажає, щоб з нього змайстрували вітрильник. Третє дерево хоче залишитися на горі назавжди, аби люди піднімали на нього (до неба) очі і думали про Бога.

З часом дерева всі зрізали, з першого зробили звичайні ясла для худоби, з другого – простенький човен, а третє порізали на колоди і поставили сушитися.

Дерева були вкрай розчаровані від того, що їхні мрії не справдилися.

Але, як тут легко розумним людям здогадатися – в яслах народилася Божа дитина, а коли з дитини виріс Богочоловік, то ступив у човен і навіть усмирив бурю, а з часом, коли Бог-Отець зажадав Його принести собі в жертву за людські гріхи – знадобились колоди третього дерева для хреста і розп’яття.

Висновок з притчі: про що б ви не мріяли – буде так, як хоче Бог. Бо Він знає, що для вас краще, о.

А тепер, друзі, проаналізуємо цю хитромудрість.

Між тим – зауваження: не треба забувати, що на світі росло ще одне гоже дерево. Оливкове. Але якось, коли ще не настав час бути плодам, отой самий Богочоловік, який нібито міг нагодувати тисячі людей однією хлібиною, в своїй люті прокляв це дерево, бо зголоднів і не знайшов на ньому чим поживитися. Він уже не раз дивував незнанням того, як і що в живій природі діється: то гірчичну насінину назве найменшою в світі, а саму низькорослу рослину з роду капустяних назве високим гіллястим деревом; то заявить, що сіль звітрюється і стає несолоною; то обмовить птахів, що вони не працюють… Перераховувати можна багато, але йдемо до більш важливого. Себто до висновку тверезого й аналітичного.

Якщо людині, як підкреслено в притчі, нема чого даремно мріяти, бо її призначення, мрій-не мрій, уже вирішено, то залишається лише ходити і давати на пожертву Церкві і Богу "цісареве" і бити поклони. Вся церковна ієрархія се дуже і дуже вітає! І притч таких насипле по саму зав’язку.

Питання за що молитися, і жертвувати, якщо вже все наперед визначено? За здоров’я? За щастя? За достаток? Стоп! Це ж лише ваші мрії! Згадайте, як в притчі мріяли наївні дерева. Бог сам знає – бути вам здоровим чи хворим, бідним чи багатим, щасливим чи нещасним. Бог вам роздає хрести ще при народженні, або й в утробі, бо вагітність матері не завжди щаслива для дитяти. То ж двигайте свої хрести! А співпадуть вони з вашими мріями чи ні, не ваш клопіт.

Якщо Церква вас тішить, що хрест дається вам лише по силі, огляньтеся! Купа гарних, гідних і навіть доста молодих людей, не кажучи ще й про невинних дітей і немовлят, помирає під його тягарем. Отже, брехня, що – по силі. Виходить – нам бреше і Церква і, наголошую, ЦЕРКОВНИЙ Бог!

Якщо Богом наперед все визначено і все діється лише з Його Волі, як за притчею, так за твердженням Церкви і Біблії, то вічні благання про помилування не мають жодного сенсу. Тим паче, що людські гріхи Ісус взяв на себе. Виходить – християни відхрещуються від своїх хрестів, уготованих їм Богом, і від Божого святого сценарію, в який увійшли війни, голодомори, нещастя, часто захланне процвітання меншості за рахунок більшості. Агій! А тре’ нести, терпіти, підставляти щоку (не для поцілунків!), не противитися злому, любити ворогів і владу, що всяка від Бога. А що від – ізраїльського, не зважайте.

Всі ми в житті зустрічали підлих чи жорстоких людей, коли їхні такі ж підлі і жорстокі мрії Бог чомусь здійснив!!! Що поробиш. Бог вважає, згідно притчі, що для цих людей саме це є добре. Не знаю, як ви, друзі, але ці люди також думають в унісон з Богом і путін їм у поміч...

Бажаю всім-всім-всім мати непохитну віру у власні мрії, у власні сили і можливості і не відчувати на собі жодних зомбохрестів. Бо привалена хрестом психологія здатна хіба що нанести собі й іншим шкоду – плодити в суспільстві подвійну мораль і підміну понять, а при якихось невдачах, які є природним життєвим явищем, зневіритися, впасти у відчай, в депресію, змиритися з недолею, збайдужіти замість підніматися і одягатися в нові мрії і надії, ставити нові цілі, йти вперед, боротися, творити, дерзати і світитися Життям. Бо найвище щастя у Всесвіті – НАРОДИТИСЯ!

А вічно обіцяний Церквою і церковним Богом комунізм, ой, тьфу-ти! – РАЙ і то конче лише після смерті, хай почекає.
БУДЬМО!