Вість про етичну державу

Все людство планети Земля у своєму розвитку пройшло через громадські —   родові відносини, завдяки чому було сформовано загальнолюдську мораль — правила поведінки стосовно людей іншої громади.

Моральні принципи, які дозволили проіснувати Русі, як цілісній державі багато століть, виходили із підгрунтя руської общини-роду. Вони існували навіть до початку минулого, XX століття, у той час, коли більшість інших народів втратили родовий устрій ще 1 — 1,5 тисяч років тому.

Руському етносові (українцям) притаманні природжені общинно-родові якості: співчуття, доброта, незлобивість, сердечність, сумління, почуття справедливості, на яких власне і базувалася руська етика. Але, на жаль, вона не стала нормою життя нашої нації, адже після так званого «братнього об'єднання» московити принесли в Україну державний устрій римського зразка. Після цього в українському суспільстві були розхитані закони моралі, а мораль завжди мала та має повну природну від­повідність. Про вплив суспільних процесів на природні явища постійно звертали нашу увагу древні мудреці, філософи, діячі культури. Сьогодні вже нікому не секрет, що Земля, як живий організм, активує свої деструктивні прояви саме у місцях соціальних потрясінь і це приводить до землетрусів та інших катаклізмів там, де ідуть війни чи активно порушується суспільна мораль.

Гармонія в природі існує тоді і тільки тоді, коли суспільство має гармонію у взаємостосунках. А до неї можна прийти тільки через етичні принципи, що відповідають законам природи.

Моральні принципи, що перетворюють державу з аморфної маси у живий організм, притаманні родовому устрою. Україна була його останнім оплотом у світі: родовий устрою життя було нанесено руйнівний удар голодомором у 1933-34 р.р. Реанімувати, оживити родовий устрій життя — значить одухотворити державу. Духом держави має стати етика наших пращурів. Носіями цієї моралі ще й досі є українське село, яке сьогодні нещадно нищиться.

Відповідно до теорії систем, сім параметрів: цілісність, розвиток, традиційність, самоорганізація, гомеостаз, мінливість та збуренність є достатніми, щоб система стала самодостатньою та стабільною.

Прийняття цих семи принципів у законотворчість та життя реанімує та одухо-творить державу. Ці принципи забезпечать виживання держави при екстремальних умовах і стануть джерелом внутрішньої сили у еволюційних перетвореннях людини. А держава, що оживила родовий устрій, стає одухотвореною, і її духом стає ЕТИКА. Сьогодні демократичне правління має успіх у тих країнах, де закони держави відповідають етичним принципам і написані не для сьогоденної вигоди, не для дося­гнення особистого зиску можновладців і навіть не для сьогоднішніх вимог народу, а тільки і тільки тоді, коли закони відповідають інтересам майбутнього суспільства держави та вимогам соціальної еволюції.

Сьогодні нам вбивають у голову всі переваги так званої правової держави, що має будуватися на принципах римського права. Але її відрізняє від держави, побудованої на принципах етики те, що закони, які приймає правова держава, мають під- тримуватися репресивними органами — поліцією, прокуратурою, судами тощо. В той же час в етичній державі працюють не закони, а принципи моралі, які збігаються з суспільною мораллю і підтримуються суспільною думкою.

На противагу римському праву древнє руське суспільство базувалося не на забороняючих законах, а на сумлінні громадян. Згадаймо, як писав візантійський історик Прокопій Кесарійський про слов'ян: «У слов'ян немає держави, всі закони у них у голові». Адже візантійці, базуючи свої державницькі принципи на юдейській Торі з її написаними для юдеїв 613 законами (міцвот), вважали, що без закону не існує і держави.

Мораль в першу чергу призначалася задля збереження сім'ї, роду, громади, держави. Саме збереження, а не руйнування. Згадайте-но «Моральний кодекс будівника комунізму». З його 12 пунктів 4 пункти вимагали від людини непримиримості та нетерпимості. Якби всі члени КПРС жили за цим кодексом, комуністична партія б розвалилася не в 1991р., а значно раніше, через те, що непримиримість та нетерпимість є руйнівними принципами.

Коли закони держави опираються на мораль, суспільство процвітає, а народ благоденствує. Так було у древній Індії під час правління царя Ашока. Так було у Спарті з часів її фундації законотворцем Лікургом. Сучасне економічне диво Японії та Південної Кореї також базується на синтезі моральних норм із законами держави, опираючись на традиції роду та інтересу підприємств.

Мета етичної держави — створення суспільства з умовами існування, пристосованими для розв'язання будь-яких соціальних протиріч, що дає можливість людині реалізуватися та еволюціонувати, тобто задля досягнення Суспільного Блага.