На Вселенському соборі, ще об'єднаного Християнства, було проголосовано (як на партійному зібранні) рішення про відмову від вчення про постійне перенародження людей після смерті в нових тілах (реінкарнацію).
Це рішення мало на меті упокорення людей, переконання їх в швидкоплинності життя, відмову від творчої праці, виховання рабської покори.
У Влесовій Книзі ця Правда записана на дощечці про Триєдиність Буття сущого.
«Права бо єсть невідомо зложена Дажбогом, а по ній, як пряжа тече Ява, і та соутворює Життя наше, і вона, коли одійде, Смерть єсть. Ява текуща, а створена в Праві. Нава бо єсть по тій: до тої єсть Нава, і по тій єсть Права, а в Праві єсть Ява».