Вість про владу

У підгрунті видових відмінностей людей лежить проблема домінування одних та підпорядкування інших, проблема унормованої поведінки, проблема злочину та покарання, злочинців та жертв. Утій самій площині лежить і протиприродне право одних жити за рахунок інших і, відповідно, будувати державу, як машину насилля під її чергову злочинну ідеологію.

Вада властолюбства — це не набута, а вроджена біологічна якість, яка є постійною прихованою загрозою суспільству, котре постійно атакується стихійними чи усвідомлюючими себе нелюдями, або, як кажуть, перевертнями.

Влада над суспільствами завжди реалізується у вигляді держави і у формі державного апарату. Якщо контроль над державним апаратом захоплюють перевертні, то має місце зворотне (не еволюційне) переродження держави і таким чином держава перетворюється на державу нелюдей.

Відомо, що саме мораль є рушійною силою еволюції. Основні правила моральності — це бездоганність, сумлінність, відповідальність, скромність та сміливість. Перераховані п'ять правил моральності слугують підняттю людей щаблями еволюції. Той, хто живе без таких правил, ризикує перетворитися на тварину в людській подобі.

З вищезазначеного випливає, що кожна людина, обираючи собі владу, має розпізнати у президентові, урядовцеві, керівникові чи не є він нелюдом, для чого керується нижченаведеними критеріями та принципами моралі:

• терпіння — людина, що володіє цим принципом, об'єднує народ створює цілісну державу, підприємство, колектив. Римський принцип «розділяй та володарюй» для такого керівника є деструктивним. Адже нетерпимість, розкладає суспільство зсередини і розкладання йде до тих пір, допоки народ остаточно не зникає;
• повага — розвиток людини і суспільства має місце тоді і тільки тоді, коли люди поважають один одного. Коли повага культивується владою на державному рівні, то розвивається національна культура, науки тощо. Адже і зараз, за олігархічно- кримінального державного правління, ми бачимо, що розвиток потрібних їм для панування релігії, науки, мистецтв та ремесел визначаються ставленням до них саме «власть імущих». Натомість повага відсутня;
• спадковість — це коли сила народного переконання та устремління передаються наступним поколінням керівників і не відкидаються ними. Порушення цього принципу приводить державу до межі загибелі, адже у неї підрублене коріння еволюційного розвитку. Дерево, що поєднує епохи та живить своїм корінням сучасну цивілізацію є живим тоді і тільки тоді, коли народ знає свою правдиву історію і поважає своїх пращурів.
• відповідальність — це коли кожний президент, урядовець, законотворець буде нести персональну відповідальність за створені ним закони, умови, видані укази та розпорядження. Зміст та мета керування державою та суспільством — зберігати і розвивати, а не розкрадати та руйнувати. Зміни у суспільних законах вносяться тільки задля зростання благополуччя, прав та здоров'я народу.
• міра — це коли президент, урядовець, законотворець має здатність адекватно реагувати на зміни оточуючого середовища. Адекватна, здорова реакція є притаманною тільки виваженій, психічно врівноваженій людині, котра керується принципом «Не нашкодь».
• відкритість — коли керівник є відкритим, він, базуючись на моралі та сумлінні, веде суспільство не до розкладання, руйнування, а догори — щаблями еволюції.
• співробітництво — цей принцип пов'язаний з таким поняттям, як самоорганізація — принцип, котрий ще й досі зберігся в українському суспільстві. Високий рівень співробітництва, а не чужої нам конкуренції, надає суспільству життєвість та одухотвореність, що також слугує і розквіту особистості.

Наявність зазначених семи принципів моралі у президента, можновладця, керівника є запорукою виживання держави в екстремальних умовах сьогодення та її економічного зростання.