Вість про виховання

Чи не найбільшою загрозою суспільству і державі є негативне ставлення значної частини нашої молоді не тільки до навчання, а й до будь-якої праці. Особливо виразною така тенденція є у молоді великих міст. Звідси байдикування, алкоголізація, стрімка наркотизація, тютюнопаління, криміналізація тощо.

Негаразди на цьому напряму почалися давно — із 60-х років, а вже наприкінці 70-х стали цілком відчутними. Ще у ті часи академік Б.Є. Патон у своїх публічних виступах патетично запитував: «Куди подівалися одержимі працівники?» Тому що стало проблематичним взяти на роботу у Києві працелюбного і компетентного випускника технічного вишу — навіть із наданням житла від працедавця!

З тих часів становище із трудовою мотивацією в суспільстві майже непомітно, але неухильно погіршується.

Поведінка людини визначається трьома різними, тісно пов'язаними між собою циклами:

фізіологічним, котрий містить тренування фізіологічних функцій і триває все життя;
розумовим, що визначається сумою знань, переконаннями та інформацією поточного моменту. Цей цикл починає розвиватися у віці від трьох з половиною-чотирьох років і надалі не має обмежень у часі;
і настановним, сформованим у віці визрівання мозку — до шести - семи років. Надалі зміна набутих наставлень практично неможлива.

Концептуальна модель початкового виховання в Україні.

Найголовнішим у початковому вихованні дітей є формування неусвідомленої емоційної готовності до праці — прямо протилежного «душевним лінощам», що були описані К.Д. Ушинським. Емоційна готовність до праці, а за нею і працелюбність, формуються і закріплюються практично на все життя — у дошкільному віці, переважно до трьох- чотирьох років, під час самостійної гри у працю і формування у голові неусвідомлюваного образу ідеального буття.
Свідоме ставлення людини до навколишнього світу — моральні основи особистості, — формуються і закріплюються переважно у віці від трьох- чотирьох до шести-семи років.
Формування основ моральності — відповідального ставлення до ближніх (поважай і люби, не чини зла, не потурай злу), Батьківщини (я — дитя цієї землі) і до себе (бережись згубних звичок) має відбуватися на підставі праці.
Розвиток морального творчого інтелекту і духовності протягом навчання — головне завдання школи. Проте їхнє початкове формування постає можливим і доцільним ще в ранньому дошкільному віці.

З метою протидії суспільній катастрофі необхідно нагально започаткувати національну стратегічну програму: всі діти до того, як підуть до школи, мають практично засвоїти основи моральності, у тому числі любов і сумлінне, відповідальне ставлення до праці й спрагу до самостійного активного набуття знань.

Виконання зазначеної програми потребує надзвичайно великих зусиль, у тому числі:

створення державної системи виховання підростаючих поколінь;
створення зразків і потужних виробництв засобів виховання працьовитості й початкового засвоєння етики (устаткування дитячих куточків творчості, модулів етичного дошкільного виховання, якісних іграшок, книжок і т.п.)
забезпечення дітям дошкільного віку доступу до засобів саморозвитку
землі, інструменту, матеріалу, іграшкам і іграм творчого характеру, забезпечення дітей «робочими» і «творчими» куточками й т.п.;
надання дітям умов для плідного читання і відповідної літератури морального і науково-популярного спрямування;
цілком надійного захисту дітей від психологічного насильства відео -та звуко- засобами. Розмістити звернений до батьків інформаційний рядок, що біжить, у кількох програмах телебачення;
захисту дітей від аморальної відеопродукції, коміксів і т.п. з безкарними вбивствами й насильством (потребує подальшого удосконалення законодавства);
створення мережі обов'язкових курсів виховної роботи з молодими батьками.