Життя - це дерево, а не ліс

«Людина – листок на національній вітці,
як народ – гілка на вселенському дереві,
як людство – унікальна парость у космічному Саду Життя»
Олесь Бердник

Віковічна війна між поневолювачами та Дітьми Сонця триває на нашій священній українській землі. Тільки от дивним чином наші намагання звільнитися від паразитів заганяють нас у справжнє рабство до ще більш цинічних і підступних злодюг. Наші політики шукають вже цілу чверть століття Українську національну ідею і ніяк її бідну не знайдуть, а вона нікуди не ховалася, вона завжди була поряд і полягає в тому, що з натовпу потрібно робити Українців – синів і дочок своєї Землі. Бо не буде Українців з великої букви, не буде й Української національної ідеї, не буде й самої України – це вже проходили…

Ми представники унікального автохтонного народу, який живе на своїй землі тисячі років, у горнилі віків ми пройшли таке загартування, яке й не снилася жодному іншому етносу, то вже пора якось себе усвідомити та позбавитися від комплексу меншовартості. Наш народ звик слідувати Істині, бо це є ознакою його зрілості, правда життя стала його основою, на ній базуються всі наші звичаї і традиції.

Сьогодні ситуація стає по-справжньому зловісною: нам весь час підсовують чергову ля качку, щоб люди повсякчас відчували безвихідь і страх перед завтрашнім днем – «путін нападе, атомні станцію зірвуть, МВФ грошей не дасть, замерзнемо без газу, безвізовий режим не відкриють, курс гривні скочить в два рази» тощо. Нам годі страхатися, а треба прокинутися, щоб відновити свій статус духовних лицарів, бо інакше так і будемо пасти задніх, як полохані зайці. Для цього треба відновити Український міф, щоб досягти самореалізації через самоусвідомлення та само ідентифікацію, тобто, проявити свій національний характер народу-воїна, нащадка Богів, духовного провідника нашої цивілізації.