Анти, велетні, дужі (міфологія)

1. Первісна назва воїнів (першокозаків) давньоукраїнських племен, що заселяли Іллірію та інші території стародавньої Італії, Греції тощо. Про популярність антів свідчать старовинні топоніми: давньоукраїнське войовниче плем'я з-над Росі Вовки, заселивши в II тисячолітті до н. е. узбережжя Тиренського моря, одне зі своїх міст, як свідчить Тіт Лівій, називалось Анти (Аntium). Під час заснування Риму один з його пагорбів було названо Antopolis (поле Анта) і т. п.

Наскільки анти — люди надзвичайної фізичної сили й високої духовності — мали вплив на давній світ, свідчить той факт, що їхнє ім'я пов'язане з великим історичним періодом в історії людства: античний світ, антична культура і т. п.

2. Об'єднання давньоукраїнських племен, що в III—VIII ст. н. е. утворило могутню, стабільну і першу в історії українського народу об'єднану Українську державу, яку арабські мандрівники називали Оратанією (Артанією, Ратанією).

Період Антської держави (Антії-України) археологи пов'язують з розвитком Черняхівської культури, тобто з розквітом стародавньої української етнокультури. Зокрема, за часів Антії-України великого розквіту набула українська писемність («буквиця», «Іванове письмо»). Численні археологічні знахідки вказують на те, що українці-анти III—VIII ст., окрім свого рідного, знали старогрецьке письмо й латину (За Є. Махно).

Анти займалися орним землеробством (з застосуванням залізного плуга), осілим тваринництвом, мисливством, рибальством.

За дослідженнями М. Брайчевського, високого рівня досягли народні промисли, ремесла —залізоробне, гончарне (із застосуванням гончарного круга), гутне виробництво та ін. Розвивався залізорудний промисел, металургійна справа (з застосуванням домниць). Особливого розквіту набуло ужиткове мистецтво, надто — ткацтво, золотарство, мосяжництво, різьба по дереву й по кості і т. д.

За Антської держави панує індивідуальне землекористування та приватне землеволодіння. Розвивається приватне господарство.

Широкого розвитку набуває торгівля на основі грошового обігу. Налагоджуються міцні економічні стосунки з зарубіжжям — передусім з арабськими країнами, Римом, Візантією, Грецією та Єгиптом. Зовнішня торгівля сприяла збагаченню і зміцненню Антської держави.

Для державного устрою антів характерне гармонійне поєднання автократії і демократії: законодавчою владою є віче, виконавчою — цар (рекс)  і воєводи на місцях.

За адміністративно-територіальним устроєм Антська держава була першою в історії стародавньої України унітарно-централізованою державою, що дозволило об'єднати всі давньоукраїнські племена від Венедського (Балтійського) до моря Євксинського (Чорного) та від Лаби (Ельби) і Одру (Одеру) до Дону. Столицею Антії-України був Київ.

За описом Прокопія Кесернійського, анти мали потужну військову організацію, що могла виставити 100-тисячне військо.

Одним  з   найвідоміших  і   найславетніших  державних  діячів  Антії-України був цар Бож (IV ст. н. е.), історична заслуга якого — в об'єднанні давньоукраїнських племен (укрів, росів, полян, деревлян, сіверців, уличів, тиверців та ін.) у міцну всеукраїнську спільноту. Це дало можливість Божеві зупинити навалу готів (об'єднання давньогерманських племен) і вщент розгромити готське військо на чолі з королем Вінітарієм (385 р. н. е.). Готи змушені були платити антам данину. За кілька років після поразки Вінітарій вирішив виправити ситуацію обманом та підступом, запросивши Божа та його соратників на бенкет миру. Бож повірив у щирість готського короля і прибув з усіма своїми воєводами та синами.

Під час бенкету Божа та його сімдесят воєвод і синів підступно та віроломно схопили і розіп'яли на хрестах, що їх виставили на дорогах Антії-України. В той же час Вінітарій з військом захопив Київ і назвав його Данапрштадтом.

Проте окупація готів тривала 8 місяців.

Боротьбу проти віроломних ворогів очолили Волхви. Навесні 391 року вони зібрали військо з усієї Антії-України й повели проти нападників. Першу й другу битву анти програли, під час третьої завдали нищівної поразки готам. Вінітарія було вбито. Антія-Україна відродила свою міць.

У подальшій боротьбі проти готів та інших варварських племен анти об'єдналися з гунами, що їх очолив київський воєвода Аттила (За І. Біликом-Гатилом).

У союзі з гунами Антія-Україна набула нового розвитку й піднесення.

Її міць і єдність порушили і зруйнували київські князі X—XIII століть своїми міжусобицями, скасуванням язичництва, віча та духовної влади волхвів.

Період Антської держави III—VIII ст. н. е.— славна сторінка в історії українського народу, зокрема — в історії його державності. В цей період найвищого розквіту досягає і давньоукраїнська міфологія. Найпопулярніші боги в антів: Дажбог, Дана, Додола, Жива, Коляда, Купайло, Лель, Мокоша, Овсень, Перун, Світовид, Стрибог, Велес, Числобог, Ярило та ін.