Августин Волошин: Президент одного дня, який змінив історію Закарпаття

Августин Волошин - педагог, учений-філолог, журналіст, просвітитель, громадсько-політичний, церковно-релігійний діяч, греко-католицький священик, у 1938-му - прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, у 1939-му став президентом цієї держави. Він є, без сумніву, одним із найшанованіших закарпатців, який мав вплив і на міждержавному рівні.

Трохи біографії

Августин Волошин народився 17 березня 1874 року на Закарпатті в сім’ї сільського священика. З дому Волошин виніс знання говірки рідного села, якою потім користувався у своїй науково-практичній роботі. З 1884 по 1892 рік навчався в Ужгородській гімназії. Після цього вступив на теологічний факультет у Будапешті, де провчився лише рік через поганий стан здоров'я. У 1893 році повернувся до Ужгорода, закінчив теологічні студії. А 1897-го його було висвячено на священика і призначено на парохію в Цегольнянській церкві.

У 1900 році Волошин закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті з дипломом викладача математики і фізики в середніх навчальних закладах. З 1900 по 1917 роки працював професором, а з 1917-го по жовтень 1938-го — директором учительської семінарії в Ужгороді.

У 1896 році він одружується на дочці професора ужгородської гімназії Ірині Іванівні Петрик. У 1933 році Ірина і Августин передали свій будинок на вулиці Ракоці під сиротинець. Ірина ж була ініціатором створення "Народної кухні Жіночого Союзу", яка впродовж 1932 – 1933 років організувала понад 300 тисяч безкоштовних обідів для дітей бідняків. Її передчасна смерть 13 березня 1936 року від злоякісної пухлини вуха була великою трагедією для Августина. Тоді Президент Чехословацької Республіки Томаш Масарик надіслав Волошину лист, в якому висловлював щире і глибоке співчуття з приводу важкої втрати.

Уже в 1915 році, ще до розпаду Австро-Угорської монархії, Августин Волошин дотримувався орієнтації на Україну.

Політичне життя

Після входження історичного Закарпаття під назвою "Підкарпатська Русь" до складу Чехословацької Республіки (1919 рік) розпочався наступний етап політичної діяльності Августина Волошина. Упродовж 20-30-х років ХХ століття він був одним з найуспішніших партійних діячів і найстабільнішим партійним лідером міжвоєнного Закарпаття. 

Політичний професіоналізм Августина Волошина проявився і наприкінці 1938 року, коли відбувалася трансформація всієї політичної системи Чехословаччини. Проголошуючи, як прем’єр другого автономного уряду, "Маніфест Уряду Карпатської України до всіх громадян Карпатської України", він закликав до єднання всіх, кому небайдужа доля рідного краю. І 22 листопада того ж року край отримав таки автономні права, що сприяло дальшій державотворчій діяльності закарпатських українців.

У ніч з 13 на 14 березня 1939 року Угорщина, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочала війну проти Карпатської України. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі.

15 березня 1939 року було першим і останнім для існування незалежної республіки Карпатська Україна. Засідання Сойму проходило вже під гуркіт зброї угорської армії, яка розпочала воєнну окупацію Карпатської України. Сойм проголосив повну державну самостійність, ухвалена парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави - Карпатська Україна, державний устрій - президентська республіка, державну мову - українська.

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн "Ще не вмерла України...". Герб - червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина.

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.

Найбільший бій відбувся на Красному полі - 16 березня, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.

Того ж 16 березня року урядовці на чолі з Волошиним емігрували автомобілем через Румунію до Югославії. Подякувавши тамтешнім українцям за підтримку національно-визвольних змагань закарпатських українців, Августин Волошин виголосив звернення, в якому були такі слова: "Високо тримаймо національний прапор, а воскресне Україна!".

Перебуваючи в еміграції, Волошин приділяв багато уваги залученню українських дітей в школи, гімназії. В Українському вільному університеті він став ректором.

Просвітницька діяльність

Августин Волошина писав і видавав книги, шкільні підручники. Робив це, як правило, за власні кошти. Сьогодні відомо, що Августин Волошин є автором 42 книг, в тому числі цілої низки популярних і політичних праць. Як письменник, видавав окремі свої твори під псевдонімами. Найбільш поширені з них - Іванович і Андрій Верховинський.

Наприкінці 1930-х років, в часи існування Карпатської України, в усіх районах, де проживало українське населення, діяли українські школи. Все це було доказом що українська ідея, українська мова перемогли. І Августин Волошин відіграв у цьому значну роль.

У травні 1945 р. заарештований радянськими спецслужбами СМЕРШ

Перебування в тюрмі негативно впливало на нервову систему ув’язненого. На час арешту йому вже виповнилося 70 років. Перший допит Августина Волошина був проведений 22 травня, після чого послідували наступні – 24 травня, 5, 9, 12, 14, 19 і 20 червня 1945 року. На останньому допиті йому було зачитано постанову про оголошення звинувачення.

Помер Волошин у московській Бутирській в'язниці 19 липня 1945 року. За офіційною версією — від паралічу серця.