Поширена думка про те, що українські козаки були завзятими пияками.
Хоча вживання алкоголю і було поширеним, козацька громада ставилася до пияцтва дуже суворо. Вживання алкоголю під час військового походу каралося смертною карою. Будь-якого п’яного кошовий отаман негайно викидав за борт човна.
Не схвалювалося пияцтво і серед «службових осіб»: якщо кошовий і січова старшина зауважували цей недолік у когось зі службовців, то попереджали його від цього особливими ордерами, наказуючи йому суворо виконувати їх.
Запорозький Кіш взагалі не поважав усіляке пияцтво, боровся з цим злом, суворо забороняючи, зокрема таємні шинки, як притулок усіляких гайдамаків і харцизів.
Чутки про своє велике пияцтво розпускали і самі козаки. У військовий час їм були вигідні чутки, що на Січі лише всі п’ють та гуляють, бо вороги, вірячи цим байкам, не раз потрапляли у халепи. Так у різдвяну ніч з 1674 на 1675 рік сподіваючись, що на свято козаки до чортиків переп’ють і їх легко можна буде знищити, 15 тисяч турецьких яничарів та 40 тисяч татар підійшовши до Чортомлицької Січі, заплатили за свою помилку життям. Їх організовано винищили все ті ж «нетверезі» козаки.