Фонд Миролюбова»: Заповіт стає реальністю.

95-річна пані втілює мрію свого покійного чоловіка

Аахен. 6 лютого Жанні Миролюбовій виповнюється 95 років. Однак це не заважає їй завершити справи для виконання обіцянки чоловікові, даної незадовго до його смерті: публікація творів автора Юрія Миролюбова в його рідній Україні тепер можливо завдяки "Фонду Миролюбова" у Києві, на відкриття якого у вівторок прилетить ця маленька жвава пані. "Я така рада, що хоча б тексти Юрія тепер повертаються на батьківщину, якщо він сам не зміг повернутися туди", - каже Жанна Миролюбова. Упродовж 32 років вона супроводжувала свого чоловіка по всьому світу, тривалий час жила з дисидентом у США. Нарешті Жанна, яка народилася в Бельгії, хотіла знову бути поруч зі своєю родиною, і чоловік на це погодився. Але новий дім його дружини в Аахені не побачив вже хворий Юрій. На кораблі, на якому вони хотіли повернутися, він у 1970 році помер внаслідок важкої пневмонії. Відтоді Жанна Миролюбова повністю присвятила себе літературній творчості чоловіка. У великій шафі все, що її чоловік коли-небудь записав, зберігається, класифікується та потроху публікуються. Звичайно російською, бо це була мова тодішнього часу літератора Миролюбова. А також у старослов'янській мові православної церкви, яку він вивчив у богословській школі. Зараз шафа майже порожня, адже засновник фонду [Перегінець Володимир] в Україні вже готує більшість документів до презентації. Автор та політичний мислитель Миролюбов не завжди був такий оцінений у своїй роботі. Його твори залишалися невідомими в радянські часи. За життя він не зміг повернутися до Радянського Союзу або навіть відвідати друзів чи родичів. Тому що під час російської революції він був на протилежному боці.

"Його туга за батьківщиною ніколи не була подолана", - згадує його вдова. Тим більше Жанна Миролюбова пишається тим, що її чоловік зараз отримує визнання якого так чекав: «300 вчених з усієї Європи приєдналися до ідеї створення фонду». Однак їй одночасно сумно, бо тепер її шафа така порожня: «Це так, ніби забрали частинку мого серця».