Геній тачанки

Згідно з радянською міфологією Громадянської війни, Нестор Іванович Махно та махновці були бандитами і розбійниками.

Пригадайте хоча б, який його образ створили пролетарські поети і письменники, наприклад, Едуард Багрицький в поемі "Дума про Опанаса":

У Махна по самы плечи
Волосня густая …

або Олексій Толстой в романі "Ходіння по муках" та однойменній кінострічці.

Сьогодні ця, одна з багатьох радянських історичних фальсифікацій вже розвінчана. Відомо, що так звана "махновщина" була суто селянським рухом, і єдине, чого хотіли махновці, так це споконвічної селянської мрії - землі й волі. Фактично в роки громадянської війни на території нинішніх Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей існувала військова анархічна селянська республіка. Зазвичай махновці сиділи по домівках і обробляли землю, але при першій необхідності збиралися в невеликі летючі загони, які на своїх легких, маневрених тачанках успішно воювали з будь-яким супротивником.

Не випадково Ісак Бабель у своїй "Конармії" називає Махно "генієм тачанки". Під проводом Махна збиралася величезна селянська армія - за різними даними від 50 до 80 тисяч чоловік. Офіційно вона називалася Революційна повстанська армія України. Це махновські загони громили німецьких завойовників, що грабували Україну. Це Махно розгромив заколотні з'єднання отамана Григор'єва. І, нарешті, саме ним були нанесені відчутні удари Денікіну в тилу, що дозволило Червоній Армії зібратися з силами і перейти в рішучий наступ. Досвідчений денікінський генерал Яків Слащов, якого Махно під Катеринославом ледве не захопив у полон, говорив про нього: "Це супротивник, з яким не соромно битися ... Моя мрія - стати другим Махно".

До речі, заслуги Нестора Івановича перед Радянським урядом були високо оцінені. Коли був заснований орден Червоного Прапора - найвища революційна нагорода - Махно став другим його кавалером. І лише зрадницька політика стосовно махновців з боку вищого військового керівництва в особі Михайла Фрунзе і Льва Троцького змусила Махно повернути зброю проти червоних. Махно був переконаним революціонером-анархістом, який все життя присвятив боротьбі за краще життя для селянства. І символічно, що його прах замурований у стіні біля поховання 18 паризьких комунарів на цвинтарі Пер-Лашез в Парижі.

Сьогодні міф про Махно-бандита остаточно спростований. Його визнано видатним організатором і керівником революційного та визвольного руху в Україні, героєм Громадянської війни і борцем за волю трудящого народу в усьому світі. До речі, мало хто знає, що під час перебування Махно в еміграції в Парижі іспанці кликали його очолити революцію в Кастилії, а у 1936 році, під час громадянської війни в Іспанії, ім'ям Махно була названа одна з військових бригад іспанських анархістів, які воювали проти армії генерала Франко.

В Україні, на батьківщині героя в місті Гуляйполе Запорізької області йому встановлено пам'ятник, а також меморіальну дошку на будинку, де свого часу знаходився штаб Повстанської армії, створено музей. Ще одна меморіальна дошка встановлена в місті Дніпро на фасаді готелю "Асторія", в якому в 1919 році також знаходився штаб борця за свободу під час його перебування у Катеринославі.

Нестор Махно - чи не найколоритніша фігура Громадянської війни в Україні 1917-1921 років. Про нього написано безліч наукових досліджень, літературних творів, створено чимало художніх і документальних фільмів та пісень. Серед них і пісня французьких анархістів Makhnovtchina.