Характерництво — від минулого до майбутнього: про Братство Богуна

В українському минулому світоглядні товариства, збудовані на основі давнього православного світогляду, носили символічні назви — Братства. У 17 столітті найпотужніше Братство в Україні перебувало під опікою Івана Богуна.

Іван Богун — опікун характерництва 17 століття

Величною метою кожного захисника України, кожного свідомого оборонця давнього православного світогляду, було духовне братання з метою захисту предковічного: православного, людського, українського, того, що є найвищою цінністю у Творця та Прави.

Духовне братання людей Рахманського рівня в системі української армії 15-17 століть, мало особливу форму — форму характерництва.

Характерники — це товариство тих, хто має право через найвищу посвяту застосовувати духовну (польову) зброю, ліквідуючи підступних ворогів: носіїв чорної магії, окультизму, ритуалістики, служок антисвіту, представників темної яви, які намагаються поневолити чи вбити вільних людей.

То хто ж такий характерник?

Характерник — це Рахман, духовний Православний Отець найвищих духовних рівнів, вмілий воїн, який досконало володіє зброєю та вірно служить Отцю Господу (від якого отримує потужну духовну силу), та боронить світоглядне православне суспільство вільних людей: чесно, віддано, до останнього подиху.

Кожен характерник минулого мав три головні якості, які робили його духовним воїном-Рахманом:

• він досконало знав православний світогляд і мав найвищу Рахманську посвяту;
• він отримував особливу військову підготовку та володів різноманітною зброєю;
• він входив в особливий підрозділ, який підпорядковувався Першій Рахманській Трояні та керівнику Української держави (БУСу).

У 15-17 століттях учні, які після відбору вчилися характерницькій науці, початкову світоглядну та військову підготовку проходили у спеціальній школі у Більові, що біля Пересопниці. Це місце в самому серці Роксолані, недалеко від міста Рівного.

Така школа виникла на обширах колишнього Пересопницького духовно-просвітницького центру 3-11 століть, на місці, де був навчальний центр датів.

Пересопницький духовно-просвітницький центр у 3-11 ст. н. е.

Військовий вишкіл, ті, хто успішно закінчили школу, закріпляли у спеціально створеному волинськими Рахманами бойовому осередку на Запоріжжі — на СІЧі (Світло Ірію Чисте).

У цей період на Волині, а далі на Волині-Україні та Україні, безпосередньо в межах Роксолані (між Стирем, Случем та Кременецьким кряжем), число навчених сягало до 3-4 тисяч чоловіків. Більшість з них були у резерві Першої Трояні та керівника Української держави. Без відповідної посвяти вони не могли стати характерниками, а вважалися лишень кандидатами у такі.

Чому?

Бо при Першій Трояні та керівникові Української держави з посвячених Характерників формувалася спеціальна структура, у якій могло перебувати лишень 777 досвідчених духовних воїнів.

Саме ці 777 Отців складали Товариство і були власне характерниками та отримували право застосування духовної (польової) зброї — сили Творця.

Більша частина цих членів Товариства були у спеціальному військовому підрозділі, який налічував 7 спеціальних сотень (700 осіб).

Інші Характерники (77 осіб) ставали найвищими урядниками, командирами полків (полковниками), довіреними особами при керівництві Української держави (послами, радниками), керівниками українських земель (уділів) та управителями військових баз (замків).

А як же кандидати? Чи довго їм треба було чекати посвяти?

Відповідь проста.

В разі військових втрат у лавах Характерників, кандидатів швидко закликали до лав підрозділу та за 2-3 дні посвячували у Характерники.

Ось приклад.

У ході Берестецької Битви 300 характерників і 180 добровольців, прикриваючи відхід українського війська, ціною життя, утримували вороже військо майже три доби! Всі вони полягли, але завдання виконали!

Проте за лічені дні лави характерників були поновлені, а трохи згодом, у битві під Мізочем, підрозділ Характерників був у повному складі.

Серед відомих командирів-характерників знаємо славетних героїв часів визвольної війни 17 століття: Івана Сірка, Данила Нечая, Івана Морозенка, Максима Кривоноса та інших.

Проте, зі слів дослідників, найвищу роль в процесі укріплення характерництва у 17 столітті відіграв керівник української держави, перший серед Характерників, опікун та наставник характерницької школи у Більові та її відділку на СІЧі — Іван Богун.

Саме тому з часів відходу у Праву душ найславетніших Характерників 17 століття, Небесне Характерницьке Братство стало носити назву Братство Богуна!

Воно зразок служіння Праві та Творцю! Воно непохитний Небесний носій православного світогляду! В його складі душі вольових та умілих духовних воїнів, які віддали життя за вільну та незалежну Україну!

Слава їм як героям!

Саме тому у народній традиції шанування Рахманів-воїнів набуло особливих форм.

Постав образ козака Мамая, Рахмана-воїна оточеного символьними речами у численних зображеннях.

Так народ проявив шану героям (ГЕРОЙ — Господні Є Рівні Орійські Його), духівникам та оборонцям, зображаючи Мамая на картинах, скринях, тарілях, білених стінах хатніх кімнат.

То яку ж символіку несе образ Мамая?

Та і що означає слово Мамай?

Дослідники давнього православного світогляду вказують на те, що первісно слово звучало як МАМАЯ, що є абревіатурою духовного змісту М-А-М-А-Я (Ман Атману Ман Атману Ясний), «чоловік духовний, чоловік духовний, ясний», або, надзвичайно духовний чоловік, ясний-воїн (ясний – з найвищих духовних рівнів Прави).

Рахман-воїн зображався в образі козака, який поважно сидить підібравши ноги під себе.

 Козак Мамай (МАМАЯ) – образ духовного воїна-Рахмана

На зображенні мали бути присутні головні 12 символів, які говорили про високі духовні і людські якості Рахмана-воїна.

Такими символами були:

1. ОСЕЛЕДЕЦЬ — зачіска, яку мав право носити тільки Характерник, духовний воїн;
2. РИБА — символ аскетизму і самодостаності духовної людини у харчуванні;
3. НАПІЙ — сур’я, символ ярого духу, внутрішньої духовної сили;
4. ДУБ З ЖОЛУДЯМИ — символ сили і довголіття Рахманської системи;
5. КІНЬ — символ зв’язку з Сарством Сарств на Небі, вільного проїзду до нього;
6. ШАПКА — символ закритості рахманських знань для недостойних та зрадливих;
7. ШАБЛЯ — символ рахманських знань (як зброї), доступних лишень достойним і вірним;
8. СПИС — символ ураження ворога дистанційно, символ духовної (польової) зброї;
9. ВІЙСЬКОВА СУМКА (ЧЕРЕЗ) — символ постійної готовності до боротьби за волю і правду;
10. ЧАША (ЧАРКА) — символ рахманської гостинності для світлих душею людей;
11. ЛЮЛЬКА — символ чистоти, очищення від духовного бруду молитвою і палінням лікувальних та оздоровчих трав;
12. КОБЗА — символ Вишніх Духів (полів), 48-ми та більше струн, які символізують Господніх Духів;

Ще однією з важливих ознак характерника була символічна срібна наушниця (сережка), в якій поєднувалися два зображення: півмісяць кінцями вверх (знак Божої сили, польової хвилі) над яким, у прогині, рівнобокий хрест (символ давнього православ’я).

Таку наушницю у правому вусі носили всі характерники…

З руйнацією Української держави 17 століття, з відходом характерництва як науки, з винищенням ворогами всього сакрального, українського, вже у 18-19 століттях значення подібних символів губляться. Про них мало що можуть розказати і пізніші кобзарі – останні знавці духовних знань Рахманського часу. Зображення Мамая стає більш побутовим і втрачає частину давньої символіки. Воно наповнюється елементами не сакрального змісту…

І на завершення.

Запитаємо себе найголовніше.

Чи є нині в мирі Землі явне духовне Братство Богуна, створене характерниками?

Чи маємо лишень спробувати зрозуміти велич предків, а найдостойнішим воїнам обрати довгу дорогу просвітництва, щоб вирости до першооснов характерництва?

Як гадаєте?

Душі предків-характерників, найперше з Небесного Братства Богуна, нині дивляться на нас з великою надією!

Для майбутнього України маємо обов’язково продовжити традиції духовного воїнства 17 століття!

Чи готові спробувати важку і відповідальну дорогу до Братства Богуна?

Спитайте себе самі…