Козацька люлька

Кожний козак мав рушницю, алебарду та шаблю, вміле володіння якими робило його безстрашним та неперевершеним воїном. Про їх походи складались пісні та легенди, ворог тремтів тільки від слова – козак.

Була ще одна річ, яка навіть попала у пісні:
«… А позаду Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний,
Гей вернися Сагайдачний, візьми свою жінку, віддай тютюн, люльку, необачний».

Люлька для сіроманця була на рівні з добрим конем, гострою шаблею. Звідки ж взялася ця традиція, як і коли потрапив тютюн і люлька до Вкраїни?

Як відомо, практика куріння люльки потрапила у Західну Європу з Америки в XVI столітті разом з картоплею, помідорами і кукурудзою. Звідти люлька з тютюном були запозичені турками, що полюбляли всілякі екзотичні викрутаси. І от вже від османів люлька потрапила до запорожців, де зазнала великої популярності. Одні вважають, що це сталося у першій половині XVII століття, інші стверджують, що не раніше Руїни. Напевне, перша люлька козакові дісталась як трофей в одній з сплюндрованих козаками фортець у гирлі Дніпра. Також логічно припустити, що паління за допомогою файки стало масовим явищем у часи гетьмана Сагайдачного. Морські походи під його проводом або заочним благословенням щедро наповнювали козацькі кишені трофейними тютюнцем, люльками та іншими скарбами.

Козацька люлька була зроблена в основному з обпеченої глини. У якості мундштука в основному використовувалось стебло очерету, який завжди можна було надибати у плавнях біля Січі. Після засмолення такий очерет викидали і готували наступний. Рідше використовувалась люлька і мундштук з дерева. Для цих цілей обирались здебільшого грушка, горіх і вишня. Широкі верстви козацтва надавали перевагу коротким люлькам-носогрійкам через їх зручність. Старші запорожці, старшина використовували вже довші і більші файки, не рідко коштовно оздоблені.

Та от здобутий у османів в бою тютюн швидко закінчувався. Було ще два шляхи поповнення його запасу: торгівля і вирощення власного. Торгівельні чумацькі валки везли у приморські міста і Крим товар власного виготовлення. Його продавали або обмінювали на не виробні, але затребувані Україною товари, такі як прянощі, сіль, морська риба і, звісно, тютюн. Паління тютюну в той час – досить дорога, навіть елітарна забава.

Отож, не всі сорти тютюну підходили для вирощення в українських широтах. Ті, що підходили, пізніше стали називати махорковими сортами і їх відомою рисою була сильна жорсткість, від якої «горло дере». Тому була потреба у суміш з тютюном додавати запашні трави. Перелік трав був невеликий : любисток, м’ята, полинь, материнка, ковила, гостролист, валеріана.

Отже, люлька була потрібна козакам не для швидкого отримання дози нікотину, а задля відпочинку, лікування і просто приємного проведення часу. Попоїв козаче та задиміла люлька...