Місто-заповідник Глухів

На околиці Сумської області, майже біля самого україно-російського кордону, розташоване невелике місто Глухів, яке за століття пережило цікаву і драматичну історію.

За Глуховом закріпилися кілька назв. Так, наприклад, його називають «містом десяти століть». Спорудили укріплене місто плем’я сіверян. А його розквіт припав на XVII століття, коли місто близько півстоліття було гетьманською столицею. Тут правили Іван Скоропадський, Данило Апостол і Кирило Розумовський.

Але у цього містечка також є й інша назва – місто-заповідник. Пов’язана вона з тим, що в 1994 році на 75 гектарах у центральній частині міста було створено Державний історико-культурний заповідник «Глухів».

До реєстру заповідника були включені 50 об’єктів, що представляють велику архітектурну та історичну цінність, а 5 з них – об’єкти національного значення. Багато з них якраз були побудовані в період розквіту міста, коли вулиці і площі прикрасились будівлями, церквами і соборами.

Київські ворота Глухівських міських укріплень

Київські ворота – єдина збережена частина оборонних споруд міста, побудованих в 1769 році. Вони відкривали в’їзд на захід та виводили на головну міську вулицю – Києво-Московську. Свого часу ворота виконували не тільки оборонні функції, але і були свого роду митницею – тут перевіряли документи у всіх, хто прибув у місто.

Миколаївська церква

Свого часу Миколаївська церква була духовним центром гетьманського Глухова і лівобережної України. Прекрасний храм в стилі бароко побудували в кінці XVII століття на кошти місцевого сотника Василя Яловецького. Церква Миколи Чудотворця також виконувала і важливу громадську роль. На площі перед нею проходили козацькі ради, а в самій церкві – посвячення на гетьманство. Крім того, в цьому храмі молилися високопоставлені державні та церковні діячі, котрі відвідували Глухів, наприклад, імператор Петро I і автор «Житій святих» митрополит Димитрій Ростовський. Згадував про Миколаївську церкву і Тарас Шевченко у вірші «Іржавець» та повісті «Капитанша». У 2-й половині XIX століття храм реконструювали, добудувавши притворну частину з 45-метрової дзвіницею. У радянську епоху він був закритий, а служби в ньому поновилися лише в 1991 році. Сьогодні Миколаївський храм це найстаріша кам’яна міська споруда.

Спасо-Преображенська церква

Преображенський храм – ще одна святиня, що дійшла з козацької доби. З самого початку за ним закріпилася назва «заградської» церкви, оскільки на момент спорудження знаходилася за територією міста. Звели її в 1748-65 роках за проектом двох знаменитих архітекторів – Івана Григоровича-Барського та Андрія Квасова. А гроші пожертвував осавул Григорій Кологрива. Спочатку вона мала вигляд вежі і в ній не було опалення. Через століття, в ході реконструкції, з західної сторони добудували галерею з печами. У цій частині храмової споруди була обладнана «тепла» церква святого Пантелеймона Цілителя. На жаль, не збереглася дзвіниця, побудована на початку XIX століття і зруйнована в 1930-і роки. У 1970-ті роки була спроба знести церкву повністю, але це не вдалося. Як і Миколаївський храм, Преображенська церква не використовувалася за прямим призначенням – в ній були то склади, а то і зовсім стояла порожньою, а була відкрита в роки Незалежної України, причому служби, спершу, поновилися в Пантелеймонівській прибудові. Сьогодні Спасо-Преображенська церква знаходиться в центрі міста поруч з Трьох-Анастасьєвською церквою – пам’яткою архітектури XIX століття.

Глухівський учительський інститут

Учительський інститут у Глухові – це другий найстаріший педагогічний вуз в Україні (після Ніжинського ліцею), тому має велике історико-культурне значення. Він був заснований в 1874 році і на його потреби виділили двоповерхову будівлю першої половини XIX століття. У наступні три десятиліття корпус інституту був пристосований до нових потреб, розширений і добудований. Будинок побудований в стилі неокласицизму та має архітектурну та художню цінність. У 1954 році вуз перетворили в Глухівський педагогічний інститут, який з 2008 року носить ім’я найвідомішого свого випускника – кінорежисера Олександра Довженка. До речі, в 2000-х будівлю колишнього вчительського інституту, а сьогодні 1-го корпусу Національного педуніверситету було капітально відреставровано. Він є однією з найкрасивіших міських споруд.