Невідомі сторінки творчості Кобзаря Василя Литвина

Слово Василя Литвина відлунює не тільки в пісні . Поетичними творами він не менш успішно доторкає людських сердець, збуджуючи до роздумів, до дії або до замилування красою Рідної Землі чи величчю людського Духу.

Короткі афористичні вислови вражають глибиною осмислення певних явищ, подій, зрештою, неповторністю свого духовного світу.

Приваблюють твори про значення пісні, як голосу душі народу.

Доторкають серце щемливі роздуми про сутність людини, її призначення.

Болем відлунюють вірші і прозові думки про трагічну історію Рідної Землі, кличуть до протидії злим силам, до боротьби за Правду, пригнічену і зневажену зайдами та підступними силами в різних виявах життя.

І в кожному найменшому творі пристрасно бринить палка любов до України, Рідного Народу, вруниться жагуча Надія, що пригнічений, окрадений, задурманений люд зуміє постати в усій величі і красі на своїй Богом даній прекрасній, щедрій і дивовижній Землі.

І кличе  всіх, хто ще чує серцем, братися до найдійовішої зброї: Рідного Слова, неповторної сутності кожного народу, і Рідної Пісні – Голосу Душі Людської.

Ось як він виклав своє життєве кредо:

Співай душа
Хоч лихо скаче,
Співай душа,
Хоч  серце плаче,
Співай, кричи, хоч і болить,
Гучніш співай, щоб люд збудить
Залитих пивом  і вином,
Брехнею вкритих, мов рядном,
Своїх краян –
Синів Вкраїни,
І дочок
З блуду повернуть!
Співай  душа
На чатах будь!
І не  чекай собі заміни!
Співай . . .