Ось одна з легенд про танкістів

«НЕБЕСНИЙ ЕКІПАЖ пише товариш: - В останні години оборони Савур-могили "від колорадів" мені судилося стати свідком бою останнього нашого танка проти десятків російських машин. На Савур-могилі було два наших танка "Оплот".

Перший загинув після масованого нальоту російських Ту-95, коли "оплот" просто засипали бомбами, а він, стоячи в палючому вогні, задер стовбур і палив, палив, палив по російським літакам. Пізніше місцеві жителі розповіли, що знайшли кілька уламків літаків із зірками. Видно, розсипалися ще в повітрі. А другий .. в останній день оборони на нас пішло близько п'ятдесяти машин противника. Найсучасніші російські Т-90. Йшли валом, п'ятірками, розстрілюючи нас. А у нас на горі стояв наш рідний "Оплот". Користуючись висотою він знищував російські танки. Потім командир вискочив. Підбіг до передової і довго вишукував командирський танк російської армади.

Виявивши ватажка з червоною зіркою на башті, командир передав мені фотографію коханої дівчини і сказав, що снарядів більше немає. Усміхнувся, заскочив на броню і зник в танку. Після чого, наші герої підняли над танком прапор і, розкидавши зміцнення, понеслися на таран. Звичайно, по несущому у вогні і вибухах "оплоту" били і танки, і гармати, і гради. Але він мчав, обійнятий полум'ям з гори і ніхто, ніщо не могло зупинити удару нашої булави. Останнє, що я бачив перед тим, як втратити свідомість від вибуху російської торпеди - так це те, як від чергового десятка влучень йому відірвало башту, порвало гусениці, без яких він мчав згори уже як ракета, як легендарна Т34 під Прохорівкою, охоплений полум'ям, врізався в командирський танк ворога! І до останньої миті з зірваної вежі, з цього пекла, ми чули, як наш Небесний Екіпаж співав "Душу й Тіло ми положим за нашу свободу .."

То чи не стало героїв Небесного Екіпажу? Знайте їх імена і назвіть дітей на честь героїв: Микола Степанчук, Іван Приходько і Рафік Невиноват».