Столиця Білої Хорватії на території України руйнує російський міф про відсталу «окраїну»

Львів – Стільське городище на Львівщині, столицю середньовічної Білої Хорватії, археологи досліджують вже 30 років і заявляють про те, що це пам’ятка VIII-X століть, яка розповідає про історичний, культурний, розвиток слов’янського населення, що мешкало у карпатському регіоні України. Яким є значення Стільського городища? Що цікаво знайшли археологи за цей час?

Понад 50 кілометрів від Львова, посеред букового лісу про колись розвинене місто Стільсько у VIII–X століттях нагадують земляні оборонні вали. Площа давнього міста, за даними досліджень, становить 250 гектарів, воно було оточене трьома лініями оборонних укріплень, довжина яких сягає 10 кілометрів. Їх було колись десять, виявлено три. У минулому на них були дерев’яні стіни та вежі, які обороняли мешканців від ворога. Довкола Стільська були поселення, про що свідчать знайдені під час розкопок десятки житлових, ремісничих будівель, виявлені рештки печей з каменю, глиняний посуд, елементи зброї, жіночі прикраси.

За припущеннями археологів, у Стільсько проживали 40-45 тисяч осіб і це була столиця країни слов’ян, яку знають, як Біла Хорватія ( це сучасне українське передгір’я Карпат (Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська області), частина Польщі, Словаччина, Угорщина).

Дослідник Стільська, археолог Орест Корчинський наголошує, що про державу Біла Хорватія згадують численні письмові джерела (тоді територію на півночі та заході називали Біла). А назва білі хорвати означає «західні хорвати».

Археологічні дослідження Стільського городища розпочались 30 років тому і під час них знайшли дорогу, вимощену з каменю-вапняку, тобто до міста можна було в’їхати широким проїздом. Віднайшли і греблю (її видно і сьогодні), а це свідчення того, що городище мало водний шлях, що сягав 11 кілометрів. Відтак до давнього міста від річки Дністер можна було підпливти каналом на човні. Науковці стверджують, що під Стільським городищем є підземне місто.

«Енергетика на городищі дуже позитивна, тут врахували всі нюанси. Є такі відомості, що під Стільським городищем знаходилось підземне місто. Нам вдалось зісканувати частину підземель на різній глибині, виявили тунелі, рукотворного походження. Городище саме по собі було, а довкола нього зі сходу знаходились некрополі, де були захоронені жителі, а в радіусі до 15 кілометрів були давні поселення, близько 76. Ніхто раніше не міг усвідомити, що тут у передгір’ї українських Карпат знаходився центр слов’янства. І через цю територію пролягали важливі шляхи. Як пишуть арабські джерела, то було величезне місто, в якому відбувалась торгівля три дні щомісяця», – розповідає Орест Корчинський.

Давні святилища привабили і монахів-скитників

Під час археологічних досліджень біля Стільсько, у селі Дуброва та Ілів, знайдені давні дохристиянські святилища, де молились багатовірці. У скелях, висічених, за даними археологів, у середині VIII століття, є залишки давніх храмів слов’ян. Скельний комплекс язичників мав жертовні ями і дослідники виявили там рештки жертвоприношень. А це ще одне свідчення про те, що місто існувало до Х століття. Коли на цю територію прийшли християни, то монахи-скитники у скелі облаштували свої келії, можливо, у них були і захоронені. У Ватиканських архівах ХIVстоліття мовиться, що між Галичем і Володимиром є місто Стольсько – осередок Галицької митрополії.

«Наші дослідження зруйнували російський міф про відсталу «окраіну» Київської Русі. На Львівщині виявлено 12 городищ, зокрема Стільсько, Плісненськ, Солонськ, це були давні міста, розвинені, які в десятки разів більші були за сучасні міста Київської Русі. Також віднайдено жертовний пам’ятник у Дуброві, який посвячений створенню світу. У 2004 році ми під час розкопок знайшли рештки жертвоприношень: глиняний посуд, залишки птахів. Уламки того посуду дуже важливі для нас, бо визначають час дії цього, коли спалювалось. Цей період починається з половини VІІІ століття до кінця Х», – каже Орест Корчинський.

Найважливіше для науковців це вивчення духовної і матеріальної культури цієї території, а результати археологічних досліджень слід проаналізувати з писемними джерелами VIII-IX століть, з тим, що описали арабсько-перські мандрівники, які проходили через цю територію.

Орест Корчинський дотримується думки, що предки населяли Верхнє Подністров’я у 610-625 роках і брали участь у визвольній війні проти аварського іга. Як винагороду за перемогу імператор Візантії Іраклій віддав їм частину території Візантійської імперії – Далмацію. Там вони заснували державу Хорватію і прийняли християнство. Частина воїнів повернулась додому у Верхнє Подністров’я і принесли нову релігію – християнство.

На підтвердження своєї версії, науковець говорить про книгу «Про управління імперією, в якій імператор Візантії Костянтин VII згадує, що хрещені далматинські хорвати походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами, за турками (уграми), у північному Прикарпатті. Втім, донині така думка археолога окремими науковцями сприймається, як припущення.

Археологи хочуть продовжити розкопки

Однак останніми роками дослідники Хорватії, представники посольства цієї країни в Україні дуже цікавляться Стільськом, часто тут бувають, організовують наукові конференції. Але немає такого зацікавлення з боку української держави. Про цю унікальну пам’ятку історії, культури мало хто знає взагалі.

Заповідник «Стільське городище» перебуває у підпорядкуванні обласної ради. Ця територія не захищена від руйнувань і вандалів. Більшість давніх келій у скелях, селяни самовільно захопили, облаштувавши собі підвали, встановивши двері і навіть дехто обмурував вхід.

«Час від часу нам доводиться виїжджати на місцевість і наводити порядок, збирати величезні мішки сміття. Треба ці пам’ятки зберігати і охороняти, дбати про них. На даний момент важливо розробити масштабний проект, це велика територія. На важливих об’єктах, де проводяться екскурсії, мали б бути встановлені пам’ятко-охоронні щити, з інформацією, що це за пам’ятка, яке її значення», – говорить науковий працівник заповідника Андрій Книш.

Стільський заповідник, який включає територію городища, довколишні поселення, зокрема печерні келії, скельні храми, приваблює туристів, але дорога до нього розбита, відсутнє інформаційне маркування, немає музею та й не вельми місцеві мешканці розуміють, в якій туристичній місцевості вони живуть. Ба більше того, працівники заповідника навіть не мають свого кутка у селі Стільсько. Сьогодні для археологів важливо знайти фінансування для продовження розкопок на цій території, бо впевнені, що здивують відкриттями про існування країни Білих хорватів.