Таємниці підземелля Житомира

Історія Житомира є дуже містичою й захоплюючою. І це не лише в силу великого віку міста, але й через незвіданість його минулого. Багато досі незрозумілих фактів є в біографії кожного міста, та таємнича сторона наших земель, напевно, є найменш досліджуваною, що в свою чергу посіяло безліч міфів та легенд.

Однією з таких нерозвіданих загадок є Замкова гора, а якщо бути точним, то підземелля, які беруть свій початок саме тут. Про підземні ходи в старій частині міста, напевно, знає кожен житомирянин, але не кожен наважиться туди зазирнути, адже їх згубний характер відлякує. І, навіть, подейкують про прокляття цих підземель…

Правда це чи ні, нікому не відомо. Та якщо звернутись до історії підземель, можна знайти не лише легенди, але й достовірні факти полишених тут життів усіх, хто наважився хоч трохи спростувати ці легенди. Цікаво чи дійсно існує прокляття, а, може, хтось старанно охороняє істинність того, що там знаходиться?

Житомирські підземелля - унікальні, невивчені сторінки історії. Вони були складовою частиною замку-фортеці.

Зробимо короткий екскурс: вперше Житомир згадується в 1240 р. в літописі "Повість минулих літ". У 1321 р. місто опинилося під владою Литви. Литовці розширили і зміцнили свій замок, і вже в 1432 р. Житомир згадується в числі найбільших міст Литовського князівства. Місто стає типовою середньовічною фортецею. Замок був розташований на Замковій горі (займав територію від Краєзнавчого музею до обривів р. Кам'янки та Чуднівського мосту). У 1802 р. замок згорів. На валах, що залишилися, тогочасний губернатор влаштував бульвар. Близько 1890 р. міська дума розпродала городище під приватні садиби. Вали були сплановані і замок зник. До цього часу підземні ходи втратили свою стратегічну цінність. І з другої половини XVIII століття використовуються як сховище с/г продуктів. А пізніше перетворюються на тягар для міста. Час від часу в різних кінцях міста трапляються провали, в глибині яких видно кам'яні склепіння, які залишились від литовсько-польського періоду. Крім того відомо безліч легенд й переказів про створення підземель. Так, в одному з переказів йде мова про те, що підземні ходи на території міста почали будувати ще слов'яни-язичники задовго до введення християнства. Продовжили цю справу ченці-візантійці. Добудовували поляки з литовцями. І коли в XI сторіччі на Русь почастішали напади татар, київські ченці частину своїх скарбів перевезли і сховали в Житомирських печерах. А в одному з нападів кочівників на місто, його мешканці вирішили сховати все найдорожче в підземеллі. Доручили це найповажнішому, який спустився під землю зі скарбами і не повернувся. У XIX ст. була створена експедиція за скарбом підземного міста. Сміливці спустилися під землю і не повернулися. Були організовані пошуки. Але слідів експедиції відшукати так і не вдалося. Склалось враження про зловісний характер самих земель, що поглинають скарби та душі.

Через неможливість перевірити легенду, тим більше, що жодного разу не було знайдено нічого, про що можна було б говорили як про скарб. Відмітимо, що в підземних ходах є штучні печери, або ніші для зберігання скарбів, існування яких засівдчено археологами. Про можливість існування скарбів на території нашого міста свідчать деякі документи. Так, у 1882 р. на Крошні було виорано горщик з 1565 срібними польськими монетами часів короля Владислава IV, а також миска зі срібними монетами часів від Сигизмунда І до Сигизмунда III. У тому ж році було знайдено скелет на розі вулиць Нільської і Кафедральної з кинджалом в срібних ножнах, і миска із 178 польськими монетами. У 1895 р. на Замковій горі знайдено скарб дрібних російських монет часів князя Олександра Михайловича.  

Існують цікаві дані про те, що коли Житомир знаходився під владою Речі Посполитої, поляки створили таємну підземну майстерню, в якій вирощувався спеціальний грибок для захисту підземних печер від непрошених гостей. Той, хто потрапляв під землю, мав загинути від ядовитих випаровувань страшного грибка. Легенда може бути і дійсністю, якщо зважати на те, що під час розкопок гробниці польського короля Казимира із чотирнадцяи вчених, які брали участь в розкопках, дванадцять чоловік померли на протязі року. Винуватцем їх смерті, як вважають вчені, став грибок, аналог якого відповідає грибку єгипетських пірамід...

Ті, хто досліджував житомирські підземелля розповідають, що ходи будувалися паралельно до наземних вулиць і при чому в 3 рівні. У ходах багато пасток: підвішена колода, чортове колесо, труба (з приміщення в приміщення веде лаз, з кожним пройденим приміщенням лаз зменшується, так, що людина там застрягає і без допомоги не може вилізти), дурман (нібито були приміщення з дурманним повітрям, якщо туди потрапляла людина, то залишалася там, сп'яніла від повітря).

І тут постає ряд логічних запитань: навіщо будувати настільки складну охоронну систему в підземеллях, якщо там нічого охороняти? І чому так завзято хтось прагне не допустити дослідження цих підземних ходів (адже спроби були)? Що ж насправді там можна знайти, крім смертельної небезпеки? Шкода, що ці питання так і залишаються без відповіді уже довгі роки…