Ті, що оберігають старе місто: маскарони

Таємне життя нашого старого міста Кропивницького (колишнього Кіровограда) залишається недослідженим... Вулиці, арки, внутрішні дворики, дороги, будинки, еркери, бельведери, мезоніни, портали, сходи, кімнати, вікна, чудирнацька ліпнина.

Такий собі лабіринт минулого-майбутнього, який ми проходимо зараз. Ми часто не усвідомлюємо, що вагомою матеріальною частиною нашого існування в життєвому просторі є архітектура. Розкішною окрасою архітектурного вбрання нашого міста є маскарони (корінь слова походить від піздньолат. masca-дух, привид), які прикрашають фасади будинків, їхні фризи, капітелі, огорожі. Уважний спостерігач фіксує на собі погляди людей, звірів, чудирнацьких істот, масок з порожніми очницями. Історія маскаронів сягає сивої давнини. Спочатку вони були щитами й оберегами стародавніх грецьких храмів. Колись, можливо, прикрашали храми античного Херсонеса, ще до прийняття князем Володимиром християнства. Поступово маскарони стали декоративною прикрасою античної архітектури. У Середньовіччі вони були не так поширені, але деякі маскарони прикрашали релігійні християнські споруди і мали сакральне значення. А ось в епоху бароко різномаїття маскаронів досягло свого апогею. Мабуть, ніколи ще будівлі не були так прикрашені маскаронами, наче святковий пиріг родзинками та цукатами, як у цю величну і загадкову епоху. А ось маскарони класицизму: в основному маски левів, античних богів були типовими для всієї Європи. Маскарони класицизму стали базовою основою в європейській архітектурі до кінця 19 століття. Наступна епоха модерну збагатилася прекрасними безіменними жіночими обличчями - абстрактними образами і символами краси, жіночності, таємничої чарівності та різноманітних химерних істот. За радянських часів маскарони зустрічалися переважно на будівлях театрів, кінотеатрів, клубів, санаторіїв. Це були театральні символи-прикраси.

В нашому місті переважають маскарони епохи еклектики (гармонійний синтез усіх історичних архітектурних стилів) (яскравий приклад з елементами бароко - будівля обласної бібліотеки для юнацтва ім. Є. Маланюка, та приклад неокласицизму - лебедина пісня Якова Паученка - колишнє відділення міжнародного банку (зараз ресторація), дійсного на початку XX століття модерну (будівля обласного краєзнавчого музею).

На деякий час маскарони з'явилися в радянській архітектури після II Світової війни це була потреба для створення образу "радянської античності" як прикладу досконалої та вічної архітектури. У нашому місті найшикарнішим зразком тієї доби є будівля міської ради, побудована у 1955-59 роках архітекторами Л. Дворець, В. Сікорським та ін. Чого варті колони коринфського ордеру!

Маскаронам Кропивницького, vivat!

Це тільки невелика краплинка з історії архітекторної спадщини нашого українського міста. Та я переконана, що кожне українське містечко має чим пишатися та поділитися своєю історією з іншими.