Від покоївки до голови товариства україно-канадського жіноцтва: історія Анни Гумінілович

Анна Гумінілович-Йонкер молодою дівчиною емігрувала з Калуша на Прикарпатті до Канади. Проте не забувала про своє походження, а навпаки пропагувала його. Зокрема, заснувала товариство канадійсько-українського жіноцтва. А також мала заможного чоловіка і витрачала величезні кошти на тогочасний український рух.

Народилась Анна Гумінілович у Калуші у 1888 році. Її родина жила у Матіївці. Тоді це було передмістя Калуша. 

На задньому фоні - будинок родини Анни Гумінілович у Калуші Фото взяте зі збірника матеріалів архіву громадського жіночого руху в Калуші (1917-1939 років)

У 16 років Анна разом з батьками відправилася за кордон. Сім’я оселилась в Канаді у 1907 році.

Тут Анна вивчала англійську, виконувала «чорну» роботу в готелях та ресторанах. А також швидко включилася до роботи в українських організаціях Канади.

У 1914 році батьки повернулися до Калуша. 26-річна Анна Гумінілович залишилась у Вінніпезі. Тут вона одружилася. Проте не довго прожила з чоловіком, залишившись з двома дітьми й у досить нужденному становищі.

Не зважаючи на різне соціальне становище, Генрі Йонкер завжди виявляляв повагу та підтримку своїй дружині. Фото взяте зі збірника матеріалів архіву громадського жіночого руху в Калуші (1917-1939 років)

У 1918 році Анна Гумінілович вийшла заміж за знаного й заможного лікаря голландського походження Генрі Йонкера. Не зважаючи на дуже різне соціальне становище, він виявляв повагу до дружини: виховував її дітей як рідних, а також включився до підтримки українського руху. Дім Йонкерів часто приймав активних українських діячів. Для прикладу, гостював у них Євген Коновалець. Бували тут і канадські високопосадовці.

Анна активно займалася меценатством.

"Була членом Червоного Хреста і першою українкою, яка пожертвувала тисячу доларів на Український Червоний Хрест"

Саме калушанка заснувала товариство канадійсько-українського жіноцтва. Воно тісно співпрацювало з тогочасними канадськими жіночими організаціями. Загалом, від товариства подали 700 протестів до Ліги Націй. Більшість — проти польського та російського тиску на українців. Анна Йонкер підтримувала український рух не тільки словесно. Товариство збирало гроші для придбання зброї та для Української військової організації.

Анна Гумінілович була меценаткою української культури в Канаді. Вона організувала там концерт Соломії Крушельницької. Її сім’я пожертвувала тисячу доларів інституту Петра Могили. Він досі діє як гуртожиток і культурний центр для україно-канадських студентів. Брала участь у Міжнародних конгресах жінок у Відні та Нью-Йорку.

Анна Йонкер була й у міжвоєнному Калуші: у 1922 та 1930 роках. Її рідний дім у Матіївці був калуською союзівкою. Правда, тільки з 1938 до 1939 року.

Анна Гумінілович-Йонкер прожила лише 47 років. В останні роки життя тяжко хворіла.

Через рік після смерті Анни про неї писали у газеті «Діло»: «Анна Йонкер була для української спільності Канади її душею, чутливим сумлінням, товчком для безнастанного патріотичного змагання!»