Коли ми говоримо про козаків, наша уява малює хвацьких парубків з оселедцями, одягнених у сорочки та шаровари - саме такі образи можна часто зустріти у підручниких з історії та у художніх фільмах. Однак це не зовсім відповідає істині.
Кандидат історичних наук, доцент КНУ імені Т.Шевченка Олексій Скорик розповів кореспонденту газети
Козацький одяг був вишуканим, різноманітним, навіть з елементами аристократизму, — розповідає Олексій. — Козаки були лицарським станом. Оскільки в Гетьманщині козацтво замінило собою шляхту, воно перейняло основні елементи її культури одягу — жупани, каптани, кунтуші, шуби-делії, чоботи. Важливим елементом вбрання була шапка — символ честі.
А як щодо вишиванок та шароварів?
Із ними пов'язано багато міфів, створених романтичною літературою ХІХ століття та істориками тих часів. Сорочки, зазвичай із домашнього полотна, справді вишивали, але не такими густими візерунками, як тепер, а звичайною лляною ниткою. Також обшивали шнурком і тасьмою. Сорочки (кошулі) заможних старшин шили з німецького й нідерландського полотна, прикрашали гаптуванням, іноді мереживом.
Щодо шароварів, то вони поширилися під впливом турецької моди спершу серед запорожців, і то аж у другій половині XVIII століття. До цього в документах ми взагалі не зустрічаємо цього слова. Козаки доби Хмельниччини ні найменшого поняття не мали про шаровари. Вони носили завужені штани.
Яким тоді було взуття?
Козаки носили чоботи, які шили з телячої шкіри, більш дорогі — із сап'яну (дуже тонкої шкіри, переважно козячої), різних кольорів — червоного, жовтого. На ноги вдягали панчохи — в'язані або бавовняні. У морози на них намотували онучі, іноді підкладали солому. Заможні козаки часом взували боти — короткі чоботи-напівчеревики.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira