Як радянська влада змінила святкове меню та перетворила кулінарію на спосіб пропаганди

Майже сто років тому українцям новий диктаторський режим нав’язав не лише нові символи та політичні віяння, а й нові кулінарні смаки.

Причому останньому більшовики приділяли особливу увагу. Адже мова не просто про їжу, а про один із основних інстинктів задоволення, через який найлегше впливати на підсвідомість людини.

Не випадково, що саме штучним голодом нова влада придушила масові повстання українців проти більшовицького режиму. А на продукти харчування був хронічний дефіцит.

Тривале голодування відбирає волю та руйнує інстинкт життя. Тож відповідно і заміну традиційного різдвяного меню на радянське новорічне затверджували на рівні ЦК КПРС. Як наслідок партійної роботи – на столах робітничого та селянського класу замість узвару та куті з’явилося шампанське “Советское ” та численні вироби з майонезу, яким перемішували окремі інгредієнти салату в однорідну масу.

Про кулінарні хіти радянського новорічного застілля та кулінарію як новий пропагандистський захід розповідає фольклорист, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України Олена Чебанюк.

Замість куті та узвару – майонез і “Советское шампанское”
або Чому людей поставили в чергу по майонез

– Примусова заміна різдвяного меню на радянське новорічне припала на 30-ті роки ХХ століття, коли в Україні панували занепад і голод. Тож нове меню насамперед мало підкреслити казковість і навіть фантастичність радянського сценарію новорічного свята. Також це був своєрідний спосіб витіснити із пам’яті людей кулінарні традиції Різдва.

Тому продукти для радянського новорічного меню мали бути дефіцитними і з’являтися переважно перед святами. Серед основних хітів новорічного радянського столу – “Советское шампанское“, яке стало мегапопулярним саме завдяки новорічним святкуванням. Це було ігристе вино, така собі кисло-солодка шипучка.

Іншим незмінним атрибутом радянського нового року стали салати з майонезом. До речі, майонез можна сміливо назвати головним продуктом новорічного застілля. Він був скрізь: на бутербродах, фаршированих яйцях, запеченій рибі та, звісно, у салатах. Таку увагу до всюдисущого “Провансалю” можна пояснити ще й тотальним дефіцитом. Радянська влада фактично вишикувала людей у багатогодинні черги по майонез та консервований горошок.

Тож, здобутий такою ціною, майонез сприймався на рівні з привітанням генсека на телебаченні, а згодом і новорічної передачі “Блакитний вогник“, які були основним атрибутом радянського новорічного застілля. Це був такий собі символ тодішньої епохи, яка жила завтрашнім днем, коли нарешті настане довгоочікуваний комунізм.

Серед майонезних салатів лідирував салат “Олів’є”. Саме ним і замінили традиційну різдвяну кутю. Він був зовсім не схожий на той, що придумав у ХІХ ст. знаменитий французький кухар Люсьєн Олів’є, коли був шефом московського ресторану “Ермітаж”.

За однією із версій, спочатку знаменитий француз винайшов не салат, а майонез. Він викладав на тарілці відварене, дрібно порізане філе рябчиків і куріпок, додавав кубики желе з бульйону птиці. Поруч лежали варені ракові шийки, политі соусом провансаль, який жодного стосунку до радянського майонезу не має. У центрі композиції височіла гірка відвареної картоплі з маринованими корнішонами, прикрашена скибочками крутих яєць. Відвідувачі ресторану, московські купці, для зручності перемішували інгредієнти й фактично так перетворювали нарізку на салат. До речі, за часів НЕПу олів’є більше сприймалося як заморська страва із чужими для робітничого класу цінностями. А вже у 1930-х роках олів’є реабілітували, але замінили буржуазного рябчика на курку, а згодом і взагалі на варену ковбасу та назвали цю страву салатом “Столичним”.

Пізніше на новорічному столі з’являються вкриті майонезом “Шуба” та “Мімоза”, які також стали атрибутами радянського застілля. Всі інгредієнти рясно перемішували майонезом в одну суцільну масу.

Цікаво знати:

“Шуба“

За однією із версій, рецепт цього салату винайшов московський трактирник відразу після революції. Інгредієнти “Шуби“ символізували єдність двох головних радянських класів: оселедець – улюблений продукт робочих, овочі – селянства. Червоний буряк уособлював колір революції, а слово “шуба” розшифровували як абревіатуру слів “шовінізм”, занепад (“упадок”), “бойкот” і “анафема”.

“Советское шампанское”

Це радянська назва ігристого вина, яке було розроблено в 1928 році Раднаргоспом. Масове виробництво розпочалося з 1937 року. Як правило, вино робили із суміші дешевих сортів винограду. Для представників влади та на експорт “Советское” виробляли заводи ігристих вин “Новий Світ” та Артемівський за класичною технологією. Існування назви “Советское шампанское” є незаконним, оскільки, відповідно до міжнародного торговельного та ринкового права, вино, вироблене за межами французької провінції Шампань, не можна називати шампанським. Тож 1969 року був зареєстрований товарний знак Soviet Sparkling (“Советское игристое”).

“Мімоза”

Розповідають, що оригінальний рецепт “Мімози” в 60-х роках привіз з Китаю особистий кухар Микити Хрущова. Щоправда, в китайській “Мімозі” була варена або копчена риба і рис. Так звана офіційна назва і рецепт закріпилися за салатом у 70-роках.

Радянська кулінарія як геніальна пропагандистська знахідка

– Кулінарна тематика в усі часи, і ХХІ століття не виняток, – найпопулярніша серед людства. Тож не випадково, що саме кулінарні шоу буквально заполонили світове телебачення. Їжа в усіх народів була одним із головних інстинктів, якому приділяли особливу увагу.

Кожна культура має коди, зокрема і кулінарні. Вся обрядовість супроводжується кулінарним кодом. Кожна подія (весілля, хрестини, релігійні свята) має своє меню. Їхнє призначення не лише нагодувати, а підкреслити сакральність моменту. Бо людина живе не лише матеріальним, а й символічним.

Про це добре знали всі диктаторські режими, вони активно цікавилися потойбіччям та окультизмом. Адже нова міфологія – це насамперед нова ідеологія. Це новий спосіб пропаганди, який передавали також і через важливий інстинкт задоволення – їжу.

Тож не дивно, що в Радянському Союзі нова влада придумала і нове святкове меню, яке, до речі, було упорядковане в найрозтиражованішій книзі – кулінарній енциклопедії “Смачна і корисна їжа”.

Цю книгу називали першим радянським глянцем, кулінарною Біблією. Вона витримала найбільшу кількість тиражів і мала мільйони примірників. Радянські люди її сприймали як фантастику, бо кольорові картинки з рецептами дефіцитних продуктів не відповідали тогочасним реаліям. З допомогою кулінарної книги нова влада відображала ідеологічну та навіть політичну кон’юнктуру.

Загалом радянська кулінарія, як і радянський сценарій святкування Нового року, стала геніальною пропагандистською знахідкою, яка відображала смаки більшовицького режиму. До її створення залучали провідних учених у галузі харчування. Радянська влада задіяла цілу армію науковців, аби викорінити генетичну пам’ять в українців. І те, що сьогодні ми шануємо наші традиції - це унікальний випадок, який стався в історії культури України. Це потреба нашого суспільства повернутися до духовного. Зрештою, це свобода вибору – можливість обирати свято за власним смаком без насильного нав’язування.

Символіка різдвяних страв

Кутя – основна обрядова їжа. Це символ відродження життя, коли зерно кидають у землю та воно пускає пагінці. Тому символіка цілого зерна пов’язана із символом предків.

Мак – багатство, множинність та захист від злих сил. Поки зла сила не збере всі маківки, не дістане вас.

Горіхи – щасливе життя. До епохи цукерок – найпопулярніші ласощі.

Узвар – очищення тіла та душі.

Бобові – плодючість та примноження. З однієї горошинки виростає стеблина зі стручками, наповненими десятками нових горошин.

Вареники – символ достатку.

Голубці – Божа любов, символ краси і сили.

Риба, як і ікра, – уособлення життя.

Каша – найархаїчніша їжа, яка пов’язує з душами предків, символізує здоров’я та силу.