Оповідь Геродота про похід перського царя Дарія на скіфів містить невідповідність, яка ставить під сумнів усю оповідь «батька історії» про ті події.
Пригадаємо деякі деталі наведені Геродотом.
Війна скіфів та персів
Стосовно місця подій повідомляється наступне (усі цитати наводяться за: Геродот. Історія в дев'яти книгах. – К.:Наукова думка, 1993. – книга 4 «Мельпомена». У дужках позначається розділ «Мельпомени»).
«Фракія перед Скіфською землею розташована на морі. Ця земля утворює затоку, а Скіфія йде за нею і Істр уливається в ній (у море), і його гирло обернено до південно-східного вітру. Тепер, починаючи від Істру, я опишу скіфську країну щодо її розміру, як вона тягнеться вздовж моря. Від Істру це є власне первісна Скіфія, розташована в напрямі до півдня і південного вітру аж до міста, яке називається Каркшітіда... Отже, від Істру і далі на північ у глиб материка Скіфія обмежена спершу народом агатірсів, далі - народом неврів і після нього – андрофагів і, нарешті, –меланхленів.» (99 – 100).
У сучасній історичній науці Істр ототожнюють з Дунаєм. Саме звідси починається перська навала в землі скіфів, що жили в українських степах.
«Дарій, нагородивши Мандрокла, перейшов до Європи, перед тим давши наказ іонійцям пливти Понтом Евксінським до ріки Істру, а коли прибудуть до Істру, почати будувати міст на річці і чекати на його прибуття, бо треба сказати, що в його флоті були іонійці, еолійці та геллеспонтійці. Отже, військо на судах проминуло Кіанейські скелі і попливло навпростець до Істру, зайшло в ріку, пропливло на відстань двох днів шляху від моря в напрямі до джерел і почало будувати міст на шиї ріки, від якої відгалужуються гирла Істру.» (89)
«Істр серед усіх відомих мені річок найбільша ріка і вода і в ньому однакова і взимку, і влітку. Це перша з заходу ріка Скіфії і через те, що в неї вливаються інші річки, вона стає дуже великою. Її притоки, роблять її великою.» (48)
«Коли прибув Дарій до Істру і разом із ним піше військо все воно перейшло на той бік Істру, Дарій дав наказ іонійцям знищити плавучий міст і йти за ним усередину країни, а також і війську з кораблів.» (97)
Скіфи аби перемогти персів використали «тактику випаленої землі». Вони відступали в глиб своїх земель, заманювали супротивника в сусідні зі скіфами землі, з метою створення коаліції проти агресорів з Ірану. Армія нападників від такої тактики почала виснажуватися та деморалізуватися. На питання Дарія, чому скіфи так поводяться, «таку відповідь дав Ідантірс, цар скіфів:
«О Персе!... Ми не маємо ні міст, ні оброблених полів і не боїмося, що хтось може їх захопити або знищити, і не квапимося вступити в бій за них із вами. Однак якщо ви наполягаєте на тому, щоб це сталося якнайшвидше, гаразд, тоді ось що: в нас є могили наших предків. Нумо, знайдіть їх і спробуйте завдати їм шкоди. Тоді ви побачите, чи будемо ми з вами воювати заради наших могил, чи ні.» (129)
У подальшому, зломлені скіфською військовою тактикою перси тікають зі Скіфії.
У цій оповіді дуже важлива згадка Ідантірса, про відсутність у скіфів будь-яких ознак осілого життя. Геродот говорить те ж саме і в іншому місці.
«Скіфське плем'я дуже розумно винайшло щось, чого нема в інших, вельми важливе для життя людей, наскільки я розумію. Що ж до всього іншого, то я їм не заздрю. Це найважливіше, що вони винайшли, а саме, що ніхто з тих, які нападали на них, не врятувався, і ще, коли вони не хочуть, щоб їх знайшли завойовники, скіфів неможливо зустріти. І справді люди, що не мають ні міст, ні фортець, але кочують, будучи вершниками і лучниками, які не займаються землеробством, а скотарством, житла яких на возах, як можуть такі люди бути переможеними, як можна до них наблизитися?» (46)
Але чи можливо кочове скотарство в українських степах? Придивімося до умов життя скіфів пильніше.
Клімат Скіфії та життєвий устрій скіфів
«В усій цій країні, яку я описав, зима настільки сувора), що нестерпний мороз триває вісім місяців, так що коли проллєш воду, то від цього на землі не буває болота, але коли розпалиш вогонь, може бути багнюка. Море замерзає, а також і ввесь Кіммерійський Боспор. І скіфи, що живуть по цей бік рову, переїжджають по льоду цілими громадами на своїх возах через протоку, до сіндів. Така сувора зима триває там вісім місяців без перерви, а впродовж інших чотирьох місяців там уже не так холодно.» (28)
«А Істр і взимку і влітку має однаковий рівень води, як на мене, ось через що: взимку він такий, як завжди, і майже не збільшує свій звичайний рівень, бо в тих краях узимку випадає мало дощів, але сніг падає постійно. А влітку сніг, що випав узимку і його було дуже багато, тане і вода з усіх боків ллється до Істру. Отже, цей сніг, що тане і ллється в нього, саме він збільшує його води, а разом із ним рясні і раптові дощі, бо там і влітку йдуть дощі. І наскільки більше води притягає до себе сонце влітку, ніж узимку, настільки влітку більше води вливається в Істр, ніж узимку. Коли порівняти ці два явища, то вони врівноважують одне одного і наслідком цього є те, що Істр має завжди однакову кількість води.» (50)
Отже для Скіфії характерні суворі, тривалі зими з великою кількістю снігу. Тобто клімат Скіфії, згідно повідомленню Геродота, відрізняється від кліматичних умов сучасної України більшою кількістю снігу, та більш тривалою морозною зимою.
Саме в описі клімату Скіфії наявна деталь, яка ставить під сумнів усю оповідь про скіфо-перську війну. Сніжні морозні зими роблять неможливим кочове скотарство!
Такий різний Великий Степ
Зона Великого Степу простяглася майже через увесь Євразійський континент: від сучасної Угорщини до Китаю. На відміну від монгольського степу, в Україні величезний шар снігу не дає худобі змогу дістатися взимку до трави. В Монголії худоба здатна розрити невеличкий сніговий килим та попоїсти. Саме тому монголи переїжджають цілий рік від пасовиська до пасовиська, а половці, що займали величезні простори Лівобережної України, були напівосілими: мали зимівники, будували хліви та займалися заготівлею харчів для зимівлі худоби. В іншому разі половецька худоба просто не пережила б зиму. Саме в таких умовах знаходилися й скіфи.
Клімат українських степів не давав їм змоги кочувати весь рік, скіфи повинні були мати зимівники для свійських тварин та забезпечити їх відповідними запасами на зиму. Виходить, що цар скіфів Ідантірс казав неправду посланцям Дарія, що їм немає чого втрачати, крім могил предків.
Насправді скіфи опинилися в дуже критичному стані. Перське вторгнення та «випалена земля» позбавляли скіфів можливості запастися на зиму кормом для худоби. Не можливо водночас вести бойові маневри та заготовляти сіно. Ніхто не знав як і коли закінчиться війна, а тому для скіфів лишалося невідомим, чи вдасться прогодувати худобу зимою.
В разі масового вимирання худоби, майже одразу б почався крах скіфської культури. Схожий випадок був у новітній історії. У 19 столітті в США, аби подолати спротив індіанців та привласнити їх землі, «блідолиці» застосували тактику знищення економічної бази традиційних культур північноамериканських прерій. Були знищені майже всі бізони, що залишило корінним американцям лише одне – покинути опір тиску білої цивілізації та піти в резервації. Традиційні індіанські культури фактично припинили своє існування.
Можливо скіфи, усвідомлюючи небезпеку голодної смерті, застосували досить хитру тактику. Скіфське військо заманювало персів на сусідні зі скіфами землі, лишаючи на їх шляху певну кількість худоби. Про це повідомляє Геродот. А інша частина скіфів відступило в глиб Скіфії, та розпочала заготовляти усе необхідне для нормальної зимівлі. Про це Геродот не знав.
Загадка Геродота
Чому скіфи приховали від нього всю правду? Мабуть з метою створення в греків уявлення про себе як про націю, котра нічого не боїться, бо не має що втрачати. А хіба Геродот, що бував у Скіфії не бачив зимових селищ скіфів? Цілком міг і не бачити, бо жив в грецьких колоніях Північного Причорномор’я, і знав лише тих скіфів, які з якоюсь метою навідувались до давньогрецьких полісів. Вони оповідали йому лише те, що вважали за доцільне.
Утім, це не єдино можливе пояснення того, чому Геродот вважав скіфів кочовиками, тоді як насправді вони були напівосілими.
Припущення, що Геродот сам вигадав історію про війну скіфів та персів малоймовірне. У своїй книзі він зазначає, що нічого не вигадує, і дослідження новітніх часів підтвердили цілу низку фактів наведених «батьком історії», які раніше видавалися вигадкою.
Інше припущення. Можливо, ми зараз не точно ідентифікуємо давні географічні назви, і геродотова Скіфія знаходилася не в Україні, а там де клімат дозволяє займатися кочовим скотарством цілий рік. Це майже фантастична гіпотеза, бо греки добре знали де була розташована Скіфія – поруч із Фракією, а Фракія межувала з Елладою. Якщо Скіфія була в степах Монголії. до десь поруч була б і давня Греція. Це вельми сумнівно.
Користуючись принципом «лезо Оккама», можна припустити, що найбільш просте пояснення і буде найближчим до істини. Ймовірно оповідь Геродота про скіфів-кочовиків – наслідок цілеспрямованої скіфської «піар-акції», яка мала на меті створити в еллінів уявлення про скіфів як про непереможний народ, який у разі війни немає що втрачати, натомість як вороги можуть зазнати дуже дошкульних втрат.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira