Ангели дані нам Родом (обов’язково до прочитання — мурашки по шкірі)

— Привіт! Будь ласка, не клади слухавку!

— Що тобі потрібно? У мене немає часу на твою балаканину, давай швидше!

— Я сьогодні була у лікаря …

— Ну і що він тобі сказав?

— Вагітність підтвердилася, вже 4-й місяць.

— А я тобі, чим можу допомогти? Мені проблеми не потрібні, позбавляйся!

— Сказали пізно вже. Що мені робити?

— Забути мій телефон!

— Як забути? Ало — ало!

— Абонент знаходиться поза …

Минуло 3 місяці.

— Привіт малий! у відповідь — Привіт, а ти хто?

— Я твій Ангел Хранитель.

— А від кого ти будеш мене охороняти? Я ж звідси нікуди не подінуся

— Ти дуже смішний! Як ти тут живеш?

— Я добре! А ось мама моя щось кожен день плаче.

— Малюк не переживай, дорослі завжди чимось незадоволені! Ти головне побільше спи, набирайся сил, вони тобі ще ой як знадобляться!

— А ти бачив мою маму? Яка вона?

— Звичайно, я ж завжди поруч з тобою! Твоя мама красива і дуже молода!

Минуло ще 3 місяці.

— Ну, що ти будеш робити? Наче хтось під руку штовхає, вже другий стакан розлила! Так і горілки не напасешся!

— Ангел, ти тут?

— Звичайно тут.

— Щось сьогодні зовсім мамі погано. Цілий день плаче і лається сама з собою!

— А ти не звертай уваги. Не готовий ще, білий світ побачити?

— Здається, вже готовий, але дуже боюся. А раптом мама ще сильніше засмутиться, коли мене побачить?

— Що ти, вона обов’язково зрадіє! Хіба можна не полюбити такого малюка, як ти?

— Ангел, а як там? Що там, за животом?

— Тут зараз зима. Навколо все біле, біле, і падають гарні сніжинки. Ти скоро сам все побачиш!

— Давай малюк, я чекаю тебе!

— Ангел мені боляче і страшно!

— Ой, матінко, боляче-то як! Ой, допоможіть, хто-небудь … Що ж, я тут одна зможу зробити щось? Допоможіть, боляче …

Малюк народився дуже швидко, без сторонньої допомоги. Напевно малюк дуже боявся зробити мамі боляче.

Через добу, ввечері, на околиці міста, недалеко від житлового масиву:

— Ти синку на мене не ображайся. Зараз час такий, я така не одна. Ну, куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все …

— Ангел, а куди мама пішла?

— Не знаю, не переживай, вона зараз повернеться.

— Ангел, а чому у тебе такий голос? Ти що плачеш? Ангел поквап маму, будь ласка, а то мені тут дуже холодно.

— Ні, малюк я не плачу, тобі здалося, я зараз її приведу! А ти тільки не спи, ти плач, голосно плач!

— Ні, Ангел я не буду плакати, мама мені сказала, потрібно спати.

В цей час в найближчій до цього місця п’ятиповерхівці, в одній з квартир, сперечаються чоловік і дружина:

— Я не розумію тебе! Куди ти зібралася? На вулиці вже темно! Ти стала нестерпною, після цієї лікарні! Дорога, ми такі не одні, тисячі пар мають діагноз безпліддя. І вони, якось з цим живуть.

— Я прошу, тебе будь ласка, одягнися і пішли! — Куди? — Я не знаю, куди! Просто відчуваю, що я повинна кудись піти! Повір мені, будь ласка!

— Добре, останній раз! Чуєш, останній раз я йду у тебе на повідку! З під’їзду вийшла пара. Попереду йшла швидким кроком жінка. Слідом йшов чоловік.

— Кохана, у мене таке відчуття, що ти йдеш, за заздалегідь обраному маршруту.

— Ти не повіриш, але мене хтось веде за руку.

— Ти мене лякаєш. Обіцяй завтра цілий день провести в ліжку. Я подзвоню твоєму лікарю!

— Тихіше … ти чуєш, хтось плаче?

— Так, з того боку доноситься плач дитини!

— Малюк, плач голосніше! Твоя мама заблукала, але скоро тебе знайде!

— Ангел, де ти був? Я кликав тебе! Мені зовсім холодно!

— Я ходив за твоєю мамою! Вона вже поруч!

— О Господи, це ж і справді дитина! Вона зовсім замерзла, мерщій додому! Коханий, Бог послав нам малюка!

— Ангел, у моєї мами змінився голос …

— Малюк, звикай, це справжній голос твоєї МАМИ!