Чорна магія

У ті давні часи, коли Небо ще було голубим і чистим, а Сонце сяяло над могутньою Українською Державою і несло вічність і любов у душі людей, з’явився на дніпровських кручах Волхв і став так говорити:

— Найповажнішими особами (в так звану язичеську епоху) були знахарі і відуни, і віра в них жила в народі міцно, бо вони допомагали йому і знали все про минуле та майбутнє людини. . .

Але пізніше склався суто християнський погляд на народні вірування: що йде не від Бога, то йде від нечистого. Оскільки християнська віра зароджувалася на місці язичеської, то все, що було пов’язане із «поганською» релігією, піддавалося анафемі. Попи та єпископи разом з греками-хреститєлями для боротьби з ворожбою взяли за основу заповідь Мойсеєву: «А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, будуть конче забиті, камінням закидають їх».

Уже в XI ст. Церковний статут князя Володимира забороняв «відьство, зелійничество, потвори, городіянія, волхвування». Все по Біблії та Церковному статуту й робилося: людей з національною вірою знищували, а їхні вірування забороняли.

Хотіли заборонити синє і чисте Небо, а натомість принесли розбрат та зневіру до чужої віри, бо всі церковні заборони нічого не допомагали. Натомість народні вірювання, особливо останнім часом, поширилися всюди, а лікування молитвами залишаються і по сей день.

Давній українець не бачив нічого злого в своїх віруваннях, навпаки, шанувалися навіть ті створіння, які жили в лісах, болотах, полях, річках, озерах. їм приносились жертви, щоб не шкодили.

Віра в Бога у ворожбистів була досить сильною, бо для ворожіння важливо, щоб людина твердо і переконливо молилася, ніколи навіть у думці не могла зробити комусь зле. У Божій Вірі людина з повагою відносилася до Природи, до її джерел. Один лише приклад. Перед тим, як вирушати до лісу за цілющим зіллям чи ягодами, потрібно було до схід Сонця вмитися джерельною водою, одягти чисту сорочку, а вже тоді, після збирання трав, обов’язково поцілувати Землю за магічні властивості її дарів.

Поряд з чаклунством, знахарством існують й інші вірування. В своєрідній народній книзі «Чорна магія» зібрані найрізноманітніші прокляття, заклинання, заговори, які приносять горе та шкоду. Не кожному варто читати цю книгу, бо коли ж людина не сприйме «науки чар», то може збожеволіти, лихо може торкнутися її родини. А от той, хто пройметься вченням «чорної магії», то від нього слід чекати чогось лихого, адже він продав свою душу дияволу. Чорно-маг помирає тільки тоді, коли передасть свою науку іншій людині.

Витоки міфів українських вірувань сягають кореня нашого давнього Предка, а кожне наступне покоління додавало до них те, чого не вистачало для його вірування. І це все настільки широке, розмаїте, що стало суттєвим явищем в духовній спадщині Українського Народу.