Ґаспадін скліроз

– Уот вєдь нєзадача, – розпочала Софочка, – ґаспадін скліроз… Ну, помню, чьто на «Ґ»: толі Герінг, Гіммлер, Гейдріх афтар фрази «Когда я слышу слово “культура”, моя рука тянется к пистолету»…

– Та до чого тут склероз? – вставила Хомівна, – пам’ятаєте «Сімнадцять миттєвостей весни»? Там ясно прозвучало: «Коли чую слово «культура», моя рука тягнеться до пістолета», – сказав Геббельс. Правда? – звертається до мене.
– Правда, що у фільмі так сказано, але ці слова не належать Геббельсові.
– Як так?
– Как ета?
– Мої сусідоньки обурилися двома голосами.

Це слова з п’єси Ганса Йоста «Шлагетер» 1933 р.
Ганс Йост Hanns Johst (8 July 1890 – 23 November 1978), німецький поет і драматург. У 1929 р. він очолив партійну організацію поетів-нацистів, згодом був призначений президентом імперських палат літератури та театральної палати. Після закінчення війни Йост визнаний причетним до нацистських злочинів і засуджений до тюремного ув’язнення з конфіскацією майна.
У 1933 р. Ганс Йост написав п’єсу «Шлагетер». У ній герой вистави розповідає про різдвяний вечір 1920 року. Мороз, віхола, на вулиці – інваліди, безпритульні, яким закон заборонив жебракувати. Біля під’їзду до театру босий хлопчик. Публіка приїздить до театру, чути розмову, що Німеччина не загинула, поки є велика культура. Ніхто не зглянувся на дитину. Коли глядачі вийшли, тіло замерзлого хлопчини замело снігом.
От і сказав тоді герой: “Wenn ich Kultur … entsichere ich meinen Browning”, «Коли я чую слово культура, я спускаю запобіжник свого Браунінга».
– Ти ба, як нас дурять!