Самотність

Можливо ти давно розчарувався у світогляді предків та способі їх життя, і для тебе Звичай наче добра дитяча казка про часи лихі й славні.

Ти захоплений виром турбот і потреб сьогодення і здається, що вже нічого не пов'язує тебе із сивою давниною, в якій могутні волхви здіймали до неба смолоскип правди, прикликаючи на поміч творчих духів. Здавалося б, що може лишитись після 1000 років забуття, навіть тогочасні свідки, грізні і дужі вікові дуби і ті заснули у спокої, сховавши десь глибоко у собі міріади людських доль, їх почуття, мрії і сни, любов і ненависть, приязнь і радість, сльози і відчай, дух боротьби і біль утрат.

Але дехто... зараз усамітнено розпалює вогнище на вершині засніженої гори, і чує в голосах воронів які супроводжують його, поклик до нових перемог! Він набирає в легені всю чистоту ранкового гірського повітря і щосили викрикує – Почуй мене, Велесе!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Аж за обрій лине його клич, і спадає сніг із верховіть ялин. Крізь денний місяць проносяться хмари білого мороку. Він відчуває як за його спиною, стоять не гори, не скелі, не бескиди... він відчуває за своїми плечами, велике, величне і непереборне воїнство, безмежну слов'янську рать, і тремтить його душа, зкипає у жилах кров, і ехом повертається до нього його вигук – ... З тобою, де б ти не був!

13.12.2018