Уривок з роману "Прокляття волхвів"

- Ця земля буде проклята на тисячу років. Боги відвернуться від цієї землі і залишать її беззахисною перед силами зла. Одвічний морок огорне людські душі. Кров і смерть заполонять собою найвіддаленіші куточки нашої землі. Живильна сила духу відступить, щоб дати волю бездуховним чужинським паросткам прорости на теренах нашого тіла. Все зів’яне і люди перестануть ходити стежками правди. Правда перестане бути правдою.

Слово добра перетвориться у слово зла. Люди будуть сприймати зло як добро, а добро пізнає всі муки гоніння, переслідування і відрази. В своїй ненависті захлинеться братський дух, який переступить поріг неможливого і брат уб’є брата. Сестра стоятиме на колінах з невимовним жахом на обличчі, не в змозі зрозуміти, прийняти і віддати цю жертву, тому хто її не вимагає. Лише голос із далеких днів, буде волати, прохати схаменутися бузувірів і віровідступників, але марно. І так тисячу років, поки не запалає на небі зірка нового життя, знак відродження і переродження.

В ту мить осявання похитнуться чужинці і перший паросток очищення проб’ється крізь попіл давніх згарищ. Тоді прийдеш ти і своїми долонями будеш оберігати той паросток від лихих людей, від вітру крижаного, від вогню палючого. Цей паросток буде передвісником нового життя, того життя яке подарує нам небо, для того щоб ми очистили своє буття від чорноти. Тієї чорноти, яку не можна розпізнати. Тієї чорноти, яку не можна прозріти. Тієї чорноти, яка тисячу років поглинала наші душі. Це паросток надії, паросток повернення до витоків, до основ, які дали колись життя всім тим хто жив на цій землі.

Пітьма перетвориться у густий туман. Двісті років душа блукатиме у цьому тумані шукаючи дороговказ до Правди. Коли ж туман розвіється, спраглі до життя побачать тьмяне світло надії. Та надія поведе у далеку дорогу, якою йти двісті років, щоб побачити посланника від Того, хто був покинутий. Посланника від Того, від кого відвернулися, зрадивши його заповіді. На тому місці буде збудоване нове велике святилище. Настільки велике, що зможе прийняти всіх спраглих до правди. Над тим святилищем розлетиться піснею гучне славлення Того хто повернувся, щоб порятувати тих хто хоче жити, тих хто хоче ходити стежками Правди на рідній Землі. Одна земля, одне коло, одна посвята, одна гармонія. Все це буде. І буде це колись.

А це колись буде позначене вогненним знаменням, яке змусить відступити байдужих, тих хто не вірить у Рідну Землю. Тих хто ніколи не захищав Рідну Землю від плюндрування, збиткування, наруги, бо вони чужі чужинці, яким байдуже до крові людської, до стенання і плачу матерів за синами. І прийде чоловік у білих одежах і ступить крок на зустріч. В ту мить все повернеться на своєму крузі і замкне земний цикл буття. Всі сліпі прозріють, в душах проросте зерно Правди і Закону. І знову у гармоніє почне жити Земля Рідна. Достойники будуть ходити по колу направо, а вибрані достойники будуть ходити шляхом по колу наліво. Тоді все зміниться, тоді все буде по-іншому. Життя буде іншим, Смерть буде іншою, Народження буде іншим. Все буде замкнено в єдине коло єднання і гармонії.

Велике коло буде заповнене тими хто розуміє Слово дане тим хто його може нести. А в тому Слові буде закладено велику Суть нового Буття. Суть того, якою має бути дорога до Рідних витоків даних колись Богами першим людям цієї землі. Перші люди Нового Кола, на вас буде накладено відбиток минувшини, щоб нове життя не втратило свій одвічний Сенс. Але до цього кола треба пройти шлях очищення. Страшний і кривавий шлях чекає усіх тих хто відвернув свій погляд від Істинного шляху, який вів до пізнання.