Чарівно співав колись Віщий Боян
Про давні часи, Рідну Віру,
Священні Гаї, де Перун наш стояв…
Чому він Гаї ті покинув…
Про давніх волхвів мудреців-знахарів,
І Відьм , що людей лікували…
Що відали таїни Рідних Богів,
Закони божественні знали.
Із небом й землею розмови вели,
Навчали як жити в природі,
Писали книжки, знали тайни землі –
Їх ВІЩИМИ звали в народі.
Народ наш і мудрість, і силу вже мав
І мав за це Божу довіру…
Владимир під корінь усе те зрубав,
Чужу нав”язав коли віру…
Князі- християни війною пішли,
Волхвів по лісах убивали…
Нерівні бої вже на Прип”яті йшли,
Волхви перед смертю сказали –
Аж тисячу літ цей народ, князю наш
Спокутувать буде провину…
У злиднях, в неволі, до тупості аж
Пізнає він чорну годину…
Ти, князю від страху й докорів помреш
Народ наш чужинцям віддавши –
Брат брата вбиватиме й зрадить та все ж
Ніколи не зникне назавжди…
За тисячу літ наш народ оживе,
Сміливих і мудрих народить
Згадає свій РІД і Коріння своє
І предківську Віру відродить!
Світла Білояр.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira