Чарівно співав колись Віщий Боян

Про давні часи, Рідну Віру,

Священні Гаї, де Перун наш стояв…

Чому він Гаї ті покинув…

Про давніх волхвів мудреців-знахарів,

І Відьм , що людей лікували…

Що відали таїни Рідних Богів,

Закони божественні знали.

Із небом й землею розмови вели,

Навчали як жити в природі,

Писали книжки, знали тайни землі –

Їх ВІЩИМИ звали в народі.

Народ наш і мудрість, і силу вже мав

І мав за це Божу довіру…

Владимир під корінь усе те зрубав,

Чужу нав”язав коли віру…

Князі- християни війною пішли,

Волхвів по лісах убивали…

Нерівні бої вже на Прип”яті йшли,

Волхви перед смертю сказали –

Аж тисячу літ цей народ, князю наш

Спокутувать буде провину…

У злиднях, в неволі, до тупості аж

Пізнає він чорну годину…

Ти, князю від страху й докорів помреш

Народ наш чужинцям віддавши –

Брат брата вбиватиме й зрадить та все ж

Ніколи не зникне назавжди…

За тисячу літ наш народ оживе,

Сміливих і мудрих народить

Згадає свій РІД і Коріння своє

І предківську Віру відродить!

Світла Білояр.

Джерело: https://sribnovit.com/ridna-vira/prorotstvo/
 

Медіа