Так ось коли здіймається галас -
Коли тіла зриваються в темряву.
Коли на руках самі подряпини,
Коли епістеми, кимось навіяні,
Падають в тишу.
Ось коли відростають вуха у міст.
Так ось коли ми стаємо важливими один для одного -
Чи цифрами справ сфабрикованих,
Чи наївно-бучними промовами,
Чи файлами, що містять отруту
знеособлення,
Чи голосами, що несуться зі скель.
Південь, що всіх годує казками,
Так і пнеться вгору.
Він (ситий Південь) -
перетворивсь на дешевий готель.
І те, що нам принесли (ідею зцілення?) -
всього лиш привід замислитись,
крізь рухи кволі проносячи
відгук віри,
все, що для нас важливо,
все, що було змістовним,
все поверхнево....
Все сповнено пристрасті до забуття.
І ми (всього лише тіні чи ехо)
йдемо до пастки, до лабіринту,
до коріння життя.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira