“ . . .І хто може зрахувати шкоду
в людях, що орди позабирали
і маєтності побрали, бо не було тоді
милосердія межи народом людським...”
Козацький літопис
Чи є українці іще в Україні?
Галери питає галера.
А весла — важкі, довжелезні поліна,
Жахливі, як нагла холера.
В наглядача гарний гарапник при боці,
У бранця — ланцюг на зап'ястях До борту прикутий.
Ой хлопці-молодці,
Невже доведеться пропасти?
Чи й справді гребтимем до самого скону
Без чину борні, без надії?
Хіба ми не маєм Святого Закону?
До дії, братове, до дії!
Хоч ми не тевтони і не тамплієри,
Та здатні до мудрої річі
Буремної ночі захопим галеру
І нумо, братове, до Січі!
Нам тільки означити б координати,
В якому просторі ми нині.
Відкіль в Україну тепер прямувати,
З Голандії, чи з Палестини?
Ворожі гармати — ворожі догмати
На нашу націлені волю?
І все-таки мусимо перемагати —
Долати невільницьку долю!
Ростуть в Україні сини-соколята
І прагнуть хороброї слави,
Пора їх до Рідної Школи послати.
Хай учаться на Святослава!