Гість з храму предків

«Бог Один. Та про Бога існує 
Не одне на землі поняття. 
Нам нехай чужинець не диктує, 
Як нам Бога любити, життя.

«Правда Божа коли не є наша, 
То і нас у тій правді нема. 
І чужії там вівці і паша, 
І молитви святих, і пітьма.

«Я прошу вас, брати мої рідні. 
Не схиляйте чужинцю чола, 
Щоб росли ваші діти свобідні, 
Щоб в крові непокора жила.

«Щоб росли рідні мислі, літали 
В небесах самобутніх натхнень, 
Щоб ми правду самі укріпляли. 
І щоб ніч була наша, і день!

«Наші діти, народжені нами, 
Нашу мають красу і наш ум. 
Полюбивши чуже, кріпаками 
Жити будуть Вітчизні на глум.

«Ім’я Бога у нас не Єгова, 
Не Жиди Ми. Брати - Русичі. 
В нас з Дажбогом є рідна розмова. 
І обряди в нас є, і мечі.

«Ягве рідного казку, Мойсея 
До небесних висот піднесли 
Хитровдатні Жиди. Є ідея:
Жиди світові Бога дали!

«Чужина нашим дітям дасть волю 
Рідну Правду ганьбити й діла. 
І забути себе, свою долю, 
Матір добру, що душу дала.

«Кажуть: дав нам Ісус воскресіння, 
І любов, і безсмертя душі, 
І за правду святую гоніння, 
І божественні догми чужі.

«Не беріть, земляки мої мудрі, 
Дар спасіння з долонь чужини, 
Бо зів’янете в тьмі, і, як шудрі, 
Вирок вам прочитають сини.

«На юдейських шляхах Емауса 
Не шукайте любови і кпин.
Не просіть порятунку в Ісуса, 
Він не Вами народжений син.

«Святість рідна, не створена вами,
Чести рідної вам не дає. 
Учить вічними бути рабами 
І вас вашою мудрістю б’є.