Гість з храму предків

Я святих возвеличу, як Волю, 
Як Вітчизну – безсмертність мою, 
Тих святих, що згоріли на полі 
За братів у нерівнім бою.

Муки, болі, священні терпіння 
Славлю я українських синів, 
Їхні душі – святе воскресіння, 
Їхні душі – безсмертя віків.

Чужоземні святі – спритні маги, 
Промисловці шаманських кадил, 
Не дають Україні наснаги, 
Ні любови, ні щастя, ні сил!

Чужоземні святі мають звичку 
Правд чужих і чужих вівтарів: 
Кличуть нас до своєї каплички, 
Щоб ми славили їхніх богів.

Зла є святість і святість є добра, 
Рідна святість – лікує серця, 
А чужа – небезпечна, як кобра, 
Наче муки без краю й кінця.

Греко-римський обряд – твір поганства 
Там шаманське кадило і чад, 
Чреволюбне, розбещене панство, 
І між ними... Єгова і Гад.

Є у Біблії дивні обряди 
Стародавніх семітських племен, 
І мій люд вірить їм, Йсуса ради, 
Міць утративши рідних знамен.

Бідна казка: Єгова тримає 
Над Євфратом гадюку в раю, ф
Ніжну кралю дрючком виганяє 
За слівце життєплідне «люблю».

Ти не любиш, Єгова, людини? 
За цілунки караєш її? 
Гада в рай «запросив»? О, доктрини 
Невеселі, похмурі твої!

Сина, сина свого Ягвешую 
Дав розп’яти катам на хресті? 
Міріям – його матір младую, 
Без синочка лишив, о, святі!

Без синочка лишив, матір – маму! 
Боже Ягве, де ж милість твоя? 
Християни, яку амальгаму 
Непривітну почула земля?!

Бог-отець (преподобний Єгова?) 
Захотів мати сина. Дочка 
«Ойтцю» сина родила? 
Розмова Неприємна для мене така:

Дочки татові «плід» дарували: 
Лот від доньок мав доньок, синів. 
Їхні дива священними стали
Для усіх боголюбних попів.