Горобина ніч

Ні збагнути тебе, ні забути.
Ані згадку здолати сліпучу...
Голосили у космос когути, —
Розганяли темноту дрімучу.
Не вгавали сичів пересвисти

На околиці сонного міста.
На околиці сонного міста,
Наокола старої оселі
Горобини губили намисто,
Як дівчата в таємні постелі
З голубиних смеркань предковічних

Від гарячих юначих освідчень.
Від гарячих юначих освідчень
Боронитися марно тай годі!
Від голублень, що розум калічать,
Каламутять, як воду негода.
З горобинами в ніч горобину

Ти свої намистини губила.
Ти свої намистини губила
І вуста ні про що не питали:
Ні про те, за що їх полюбили,
Ні про те, чом вони покохали,
Ні про те, що в майбутньому буде.

Тільки серце таранило груди.
Тільки серце таранило груди
Як палали обійми останні.
І вривався в околицю будень
Галасливо — карміновим танцем.
І від милого твого порога
Простяглась попеляста дорога.

Простяглась попеляста дорога,
Повела в далину, як у пастку...
Боже, ради усього святого,
Без любові не дай нам пропасти!