Шкода тебе. Невимовно шкода,
Товаришу Хома, мій славний Бруте.
Але, на жаль, відбулася біда
І вже тебе в буття не повернути.
Блука, мов тінь, Тиберій Горобець,
Розповіда круті про тебе страхи,
Про сили потойбічні, про кінець
Спудея, пиворіза, сіромахи.
Жили б собі та мандрували між
Селянами з волами та ціпами,
Аби не смертоносний не рубіж
Воздвигнугий біблійними попами
Між вами та народом, як стіна,
Що затуляє світло Світовида...
І виросла дикунська бузина
Де Брутова звучала панахида.
Та батько Гоголь зупиняє час
Веселим і смішним семінаристам,
Щоб воскресали ви посеред нас
І кепкували навіть з терориста.
Хай з бузини і злісна, і брудна
Вискакує потвора, наче п'явка,
Нехай сичить і піниться вона,
На Гоголя та на Тараса гавка.
Липка, бридка, повзуча, як слимак,
Мерзенна, мов тупа шизофренія...
Та вже знайшов паскуду вурдалак, —
Гей, упирі, мерщій гукайте Вія!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira