Леле, Леле, буйно в'ється хміль лугами,
Він стежки обранцям стелить килимами,
Ти ж блаtай сьогодні землю, неньку любу,
Хай благословить із Орієм до шлюбу!
Леля зором обняла землі безкрає,
Білими грудьми до неї припадає:
Дай мені твоєї, рідна ненько, моці,
Щоб служила родові на кожнім кроці!"
Одягла землиця Лелю на весілля
В плаття вшите із квіток і зілля І рекла:
Благати ще Сварога мусиш,
Хай вгорі вогнем дві рідні зв'яже душі!"
У Жар-Птиці золотім ридвані
Леля й Орій полетіли в миті ранній,
А весільний почет - довкруги простором,
Це природи світлі духи ладкають їм хором:
Та вертайтеся на землю швидко з Раю,
Ритуал почати шишки ... з короваю,
З короваю, що на світле сонце схожий,
- Він для вас - весільний дар Дажбожий!" ...
Та вертайтеся на землю швидко з Раю!
1969