Мене Сварог пролив на Землю Водолієм,
У Праснігах пречистих протоптала слід.
Відболену,
відбілену морозом Мрію
Сонцеосяйну запалив Бог Світовид!
Я - та,
що не впадала в розпач,
в сни зимові,
І велет-Січень дарував душі меча.
В мені пала одвічно Дивосвіт Любові,
На всенький Всесвіт плаче благості свіча!
Я - та,
що не ховалася на піч від Світу,
Я не відсиджувалася, коли громи
Трощили Душу України.
Крила вітер
Сердито рвав не раз, та вирвати не зміг.
В мені Сварога суть!
І вся я із Прасвітла,
Дажбожа внука,
я - носій Його знамен!
Снігами чистими в садах Весни заквітла,
Я – СОНЦЕЛИКА серед всіх земних імен!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira