Одвічний і довічний морок й спокій Нави.
Безмежна велич й всеосяжне світло Прави.
Барвистість, метушня і швидкоплинність Яви:
Вселившись в тлінну плоть, обмежені тілами
У лоні Яви і живем, і творим, й мислим,
І мріємо про ключ від чарівної брами,
Що вознесе у Вирій повз стежки тернисті.
Згубивши втілень попередніх пам’ять й досвід,
Не знаємо, чи далі йти, чи, може, досить?
Чинити – так, як серце, чи як розум просить?
Приходимо до Суті різними шляхами,
Збагнули Сенс чи ні? – складаєм вкотре іспит.
Душа людська блукає між трьома світами
У пошуках невпинних абсолютних істин.