”Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…”
Тарас Шевченко.
Об зарубки віків твій ламали хребет.
Не зламали ні долю, ні волю!
Ти встаєш з попелів, воскресаєш з вогнів,
з чорних борозен чорного поля.
Рабське рам’я років… Знак над нами висів:
звіра посміх на хижій пиці.
Не на троні чужім зберігали пісні —-
їх в хатах стерегли громовиці.
Мій тендітний росток. Мій доглянутий сад.
Я на чатах при ньому в тривозі.
Бо у ПІСНІ моїй і у ДУМІ моїй
перемішані з кровію сльзи.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira