Мороз...А сніг - подрібнений кришталь...
Немає поруху, ні звуку, ні страждання...
Ці кольори нагадують дамаську сталь,
Яка розплавиться на сонці тільки зрання.
Лиш Місяць зараз, повновидий мандрівник,
Замріяний із магією ночі відтанцює...
Він за мільйон віків до всього звик,
Але, прощаючись, хоч Зірку поцілує...
(бва)