Мовчать дерева.
Теплим сонцем снить трава.
Рвуть тишу осені падінням
жолуді і груші.
Вчимося знову повертать життя Словам
І прозрівать з безпам’ятства забиті душі.
Це ж скільки літ тримають
хвилі Перуна!?
Чи не відтоді Кий-Дніпро
реве і свище?..
І наші долі сивим болем розтина,
І місяць тліє, кинутий
в космічне попелище…
(Мовчать дерева роду, 1999. – С. 9)
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira