Ярун Мотронюк
Там, де Русі простори —
У місті і в селі
Жили колись потвори
Привітні і незлі.
На вигляд — не жахливі,
А часто й навпаки:
Вони були вродливі,
Привабливі жінки.
А втім, — звичайні люди
Й творили всім добро.
За що ж на них усюди
Лежить ганьби тавро?
За те, що лікували
Дорослих і дітей
І від хвороб звільняли
Стражденних всіх людей?
Чому бридке — потворне?
У чому справа тут?
Чом біле стало чорне? —
Це ж християнський бруд!
Письменники й лінгвісти!
Я прошу вас на суд.
Хай буде слово чисте —
Відмийте чорний бруд!