Приходь, Княже!

Я знов і знов іду до Святослава,
Питаючи, коли прийдеш до нас?
Поглянь, яка розтерзана держава,
Яку колись ти від хазарів спас.

Прийди з дохристиянського далека
Дивись у нас оказія яка, —
Що для хазара "право чєловєка",
Для слов'янина — право кріпака.

В Європу шлях нам вказує Варшава,
В Єрусалим — Давидова звізда.
Та ще й в гаранта радником Пасхавер —
Не Морозенко, не Сковорода.

Чи не тому гаранта на коліна
Поставили рабини та попи?
І колінкує ціла Україна
До тих Європ, схиливши черепи.

І погаса рожева ейфорія,
І клекіт помаранчевий притих, —
У нас могильна чорна індустрія,
Новітні технології — у них.

Якого від Європ чекати плоду
Хай скаже той, хто втік на чужину.
А вдома більше вимерло народу,
Ніж вибито за світову війну.

Але убивці чваняться ще й миром,
Що мовчки вимира убогий люд,
Обдурений євангельським кумиром —
Тисячолітнім винаходом юд.

Хіба то мир під гнітом агентури?
Чого чекати? Вождь ти, чи не вождь?
Приходь мерщій, бо загребуть нас кури.
Очолюй військо, княже, і приходь!

5.03.2005