Нас час несе в життєвім океані,
А океан не всім переплисти.
Та є народ, професоре Шаяне,
З якого Ви виходили в світи.
На шлях важкий, на подвиг богорівний,
Бо ворог безпощадно “полюбив"
Народ Русі довірливо — наївний,
Що віровчення рідне загубив.
І ви в Карпатах заповітну гору
Знайшли, як Грехіт рідної доби,
Знайшли мету в роки голодомору,
Насіння освятили для сівби.
І сіяли, коли війна косила
Наш рідний край від Сяну по Кавказ,
Бо є народ, якого правди сила
Ошукана брехнею і не раз.
Бо є народ великий, неподільний
І в нім засів добра не пропада...
Та знов Нечуй-Левицький в богадільні,
Та знов іде в бомжі Сковорода.
Роботи й Вам би не дали сьогодні,
Професоре, на гребені епох
Послалися б на злигодні народні,
Бо є народ запертий досі в льох.
І ще Пулюй працює на чужинця,
Та вже Лозко з'явилась недарма,
Бо доля в Україні українця
Уже в промінні Вашого ума.
13.11.2003
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira