Не встигли випити сей вечір –
тиху свічку.
Найдовша ніч.
Минулося.
Різдвяний сніг.
І вперше Божич молодий зійшов над річку,
Та під льодами ще святі і грішні сни.
Я так чекала Коляду – від сліз до льоду.
Я упивалась голосом вітрів, бо Ви
Ще в них жили.
Ще віра Вашого приходу
Світилась мрійно в недоспіваній траві.
Вона така ж –
шампанно-біла над снігами!
Ми ще!
…Який сумний Святвечора мотив.
Та вже Волхви вістять,
скриплять у Світ возами.
І пахне в хаті сіном –
Вік наш Золотий.
Несла кутю.
Та не відкрили серця дхармі.
То хто ж Ви є без масок, гриму і перук?
О Роде, гаряче! –
Се Дідух над Світами!
Дзвенить,
біжить Різдвяне Сонечко до рук!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira