Пісня рідна б’є в душі на сполох,
Кличе-б’ється до склепів сердець,
Бо кипить зачароване коло:
Зла й добра незавершений герць.
Нене рідна! Та скільки ж то крові
Пролилося на груди тобі?
Слізну тугу у пісні і мові
Виливає невтішений біль.
Як стоптали вже квіту любові,
То чи має підступність межу?
Рідна земле! Й до нині з тобою
Пісня «Ой» - в ній страждання і жур.
Та невже ми немов чужі зайди,
Вже і душу на торг понесли?
Бо пішли попід хати, мов гади,
Чужобожі купці і посли.
Сили духу не вбили навали
Диких орд, жля і карна татар,
Німець, лях і Москва не здолали, -
Дух козацький вбиває лихвар.
Світе праведний! Скільки спокути
За гріхи прадідівські нести?
Де межа? Та не може так бути,
Що земля наша лиш для біди?
Поверни дітям долю орлину
Боже! В славі тебе вознесем!
Захисти щиросердну Вкраїну
В дії, в мові, у чарах пісень!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira