Шерехтів крижаною корою
Буревій по ячмінній стерні
І ховався в яру за горою
Між колючих, терпких теренів.
Проскакав наполоханий заєць,
Заскрипіла самотня верба.
Заховала, мов хліба окраєць,
Скибку місяця хмара ряба.
І, здавалось, неначе хтось кличе
З-за імли до тернових доріг.
І завзято батюжив обличчя
Польовий добросовісний сніг.
1965