Забувши про кохану батьківщину,
За гори полетіла ти й моря,
Залишивши заплакану родину
І дим солодкий рідний з димаря.
Так на чужині трудишся сумлінно,
Встаєш, ледь зійде вранішня зоря.
Й лише німа сльоза в очах застигне,
Коли розлука щемом докоря.
Але зате втішають заробітки
І клімат чарівливий тих земель –
Примушують забути, хто ти й звідки…
Вітчизна вже – розмита акварель,
Мов тінь незрима золотої клітки –
Комфорт і тихий затишок осель.
10.05.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira