В дідівській хаті пахнуть дині,
з горища сіна борода звиса.
А діда вже нема... І в сінях
ледь чутно дзвонить на стіні коса.
Мантачка ж тишу більше не сполоха.
Лелеки креслять кола... Синь...
Стоги, стоги - то дідові епохи.
А внук так і не вивчився косить...
Хоч коней випрягав з упряжки,
хоч помагав згрібати - ген коли...
Між босих пальців дідових - ромашки
назавжди вже, назавжди відцвіли.